Цілі й неушкоджені. У столиці зустріли майже півсотні добровольців батальйону СІЧ. Хлопці й дівчата повернулися додому із зони АТО на кілька тижнів перепочинку.

- Вони повернулися додому. Більш як півроку в зоні АТО - Піски, Авдіївка, Мар'їнка. Тепер бійців батальйону СІЧ урочисто зустрічають на Майдані Незалежності в Києві.

Вона виглядає свого рідного й милого. Людмила ледь стримує сльози, жінка кілька місяців без чоловіка, який добровільно пішов захищати країну.

Людмила Харченко, дружина бійця батальйону СІЧ:

- Ви знаєте, розумієте інших людей, але пока на свойом життєвом досвіді це не відчуєш, дійсно не поймеш, цього дуже важко - недоспані ночі, все в нервозному стані.

Слова вітання і вдячності від керівництва, нагороди й сльози щастя. Лічені хвилини - і жінка після тривалої розлуки таки обіймає свого коханого.

Алла Федорченко, представниця батальйону СІЧ:

- Коли я приїжджаю туди, я якось - двері зачиняються - попадаю в інший світ, і ти там виконуєш свою роботу, робиш все, але тут інше життя. Але я знаю, що ці життя взаємоповязанні, бо якщо я не буду там, то буде погано тут.

Микола Іванович у батальйоні - головний медик. Починав рятувати добровольців іще на Майдані.

- Третій єтаж, там була медицина, і там інструмент згорів мій.

Він повернувся в Україну з Москви після 12 років роботи в тамтешній клініці, щойно почалася революція гідності. Вже має врятованих у зоні АТО. Знову до Росії їхати не хоче.

Микола Дрок, боєць батальйону СІЧ:

- До сих пор телефонують, приглашають на роботу - ні, вже ви знаєте, як будто вам поламали руки, а потом вони зрослись, а обнять уже не получаеться. Ні, обратно вже не вернусь.

Бійці батальйону були в найгарячіших точках АТО. Остання - Мар'їнка. Нині, вже вдома, захисники обурюються діями деяких своїх колег.  

Тарас Скиба, боєць батальйону СІЧ:

- Там одні воюють, а другі на тому ж заробляють, йдуть повні торги, їздять каравани з фур, їх протягують за якісь гроші, і це до кінця не розумієш, ми або воюємо, або ні...

Декілька днів бійці пробудуть на базі МВС. Далі роз'їдуться по домівках, аби зустрітися з рідними й близькими. Повернуться в АТО вже за 3 тижні, бо, кажуть, роботи там ще дуже багато.

- Я не хочу, щоб окупанти далі загарбували нашу землю, я хочу, щоб Україна залишалась єдиною країною і мої діти жили в мирі і спокої.