На Волині чотириметрова цегляна стіна може будь-якої миті завалитися на голови лучан. Та місцеві чиновники зарадити проблемі не квапляться. Кажуть: аварійний будинок - то пам'ятка архітектури, тож без купи документів реставрації не розпочнеш. Чому для українських чиновників звалити історичні будинки - легко, а ремонтувати – важко?

Цей будинок на вулиці Данила Галицького, 20 знавці називають взірцем єврейської архітектури. Йому сотня років. Фасад блакитного кольору вирізняється з-поміж інших міцним цементним муруванням і характерними геометричними малюнками. Та ходити під ними віднедавна - небезпечно. З 4-метрової висоти раз-по-раз падає цегла. Мешканці було взялися ремонтувати стіну, однак чиновники відрадили.

Олександра Петрівна, пенсіонерка:

 - Вони там повністю стіну зробили. А це хотіли розвалити, то не дають їм. Архітектор заборонив. Бо старе місто. Така краса. Може ж краще зробив би, як тут є? Кажу: хай людям на голову впаде, тоді не заборонять.

Ось ця тріщина фактично розколола будинок навпіл. Та комунальники, схоже, аварійністю споруди не переймаються.

Надія Коленда, заступниця директора департаменту ЖКГ м. Луцька:

- Чому ви просто цю ситуацію досліджуєте, я не знаю? У вас є звернення людей?

- А для цього повинно бути звернення? Видно й так, що ситуація загрозлива: нахилилася стіна, може будь-якої миті завалитися.

- Я вам ще покажу 10 таких ситуацій, то ви підете зразу знімати репортаж? Будинок цей я бачу як ветхий, тому міська рада склала акт і затвердила його, як ветхий.

Чиновники з себе проблему зняли, а на людей повісили - каже мешканка однієї з квартир пані Лариса. Жінка потерпає, що крайньою в тому, що фасад впаде комусь на голову буде саме вона.

Лариса, мешканка м.Луцька:

- Складно, але не знаю…будемо пробувати. Будемо ходити дозвіл просити.

- А професійні будівельники вам казали, чи варто робити реконструкцію, бо може впасти і розвалитися?

- Може впасти. Будь-який будинок може впасти. подивіться отут.

- Тобто, впирається у бажання мерії і кошти?

- Так!

Ярослав Матвіїв, заступник керівника управління Луцької міськради:

- Чомусь в нас законодавство, мені здається, не допрацювало у цьому плані. Не хоче віддавати у приватну власність такі споруди. І люди, які мають статки, не можуть купити, а люди, які там живуть, не можуть за свій кошт відремонтувати. Получається тупікова ситуація. Що з однієї сторони бідні люди не можуть, а багатшому теж не можна купити. І воно в такому занедбаному стані залишається досі.

Та поки всі розмовляють і нічого не роблять, пам'ятки архітектури поволі руйнуються, а перехожі ризикують дістати сторічною цеглою по голові. Місцеві похмуро пророкують - за будинок візьмуться лише коли хтось опиниться під завалами.