13-річного підлітка два дні шукали на Прикарпатті. Він утік з дому після конфлікту з матір'ю. Дитину знайшли міліціянти й доправили до місцевого притулку для неповнолітніх. Додому хлопчина спочатку не хотів.

Тринадцятирічний Михайло довго чекав на маму з Італії. Жінка поїхала туди п'ять років тому на заробітки. А коли повернулася, одразу ж взялася за виховання.

Марія, мати:

- Я заставила його там піти кроликам почистити, ну, і він не послухав мене, і я його два рази вдарила. Ну, і він собі щось надумав, але нічого, всьо було добре. Я йому кажу: "Іди, Місику, купи хліба". Дала гроші, він пішов у село, і вирішив, що його мама не любить, бо його мама вдарила, але нічого такого не було взагалі.

Хлопець на таке виховання неабияк образився. Пішов з дому й вирішив не повертатися.

Михайло, утікач:

- Мама не часто б'є. Деколи, коли заслужу, деколи кричить. Обідився.

Дві доби пошуків. Відпрацювання всіх можливих версій - від викрадення до самогубства. Та врешті-решт хлопця знайшли на одному із закинутих підприємств.

Алла Лемчак, керівник підрозділу УМВС України в Івано-Франківській області:

- На горищі біло виявлено дитину, він там ночував на протязі двох днів. Там сіно, дошки. Дякувати Богу, що було тепло на вулиці, він не захворів. Стан дитини задовільний. Він би сам не повернувся. Він чекав, щоби в нього попросили пробачення.

У селі кажуть: родина цілком нормальна. Михайло теж хлопець непоганий. Люди у всьому винуватять заробітчанство, яке забирає в дітей батьків.

Василь Дячук, мешканець села Ланчина:

- Те, що вона знаходилася на заробітках, втратила зв'язок з дитиною на даний період часу. Дитина за той час підросла, вік такий. Мама ще тими батьківськими методами виховує, старими, а тут треба шукати слово, шукати пояснення.

Ще на початку 90-х, коли почалася хвиля трудової міграції, працювати за кордоном було престижно. Тим, кому вдалося виїхати на заробітки, заздрили. Але гонитва за грошима на чужині скалічила життя цілих родин.

Володимир Чорний, священик:

- Це дуже велика проблема в нашому суспільстві. Ці люди потрібні нам на Україні, вони потрібні найдорожчому - своїй родині, своїм дітям, своїй землі.

Сьогодні така проблема актуальна майже для кожної другої родини Івано-Франківщини. Церква намагається вирішити її по-своєму. Ця невеличка книжечка - збірка листів та малюнків дітей до своїх батьків-заробітчан. Для її авторів мамина чи татова турбота - недосяжна розкіш. Тепер ці книжечки надішлють адресатам за кордон, аби трудові мігранти пам’ятали: тут від них чекають не лише зароблених грошей, а й любові.