Чимало клопоту від грибників і волинським МНСівцям. Область оточена лісами, і щоосені купа людей шукає там нові грибні місця. Щоправда, про безпеку ніхто не дбає. Часто-густо люди заходять у такі нетрі, де їх доводиться шукати рятувальникам.

Що далі в ліс, то більший гриб! Цієї істини беззастережно дотримується кожен волинянин. За делікатесом люди вирушають зранку. В руках - кошики, пакети, відра. І жодного тобі навігатора, карти чи зарубки на дереві. Місцеві певні: фанати збиральництва в лісі не губляться.

Євгенія Хрусь, мешканка с. Тростянця:

- Ніколи не блукала, знаю добре ліс, і цікавлюся крепко грибами і лісом. Без лісу не можу жити.

Чого не скажеш про сезонних відвідувачів. Аби не їхати додому з порожніми руками, містяни ладні блукати в гаях годинами. За таких обставин надвечір'я - перший ворог. Другий, й не менш підступний, - то хащі.

Тетяна Наводнічик, інженер лісу:

- Легше заблудитися, звичайно, у мішаному лісі, де один ярус, другий ярус. Так, ніби - підріст і підлісок. Він не проглядається, і люди легше губляться. Наприклад, ми, працівники лісового господарства, завжди маємо при собі планчики, планшети, і ми користуємося ними.

Лісівники радять: перш ніж лізти у непролазні чагарники, визначтеся із сторонами світу. Якщо не можете цього зробити - беріть компас. Однак найкращий орієнтир для горе-грибника - стежина чи річка.

Тетяна Наводнічик, інженер лісу:

- Треба виходити на якусь дорогу, до річки, треба виходити на якусь доріжину. Якщо дійти до річки, то річка завжди виведе туди, де живуть люди. Але треба йти, звичайно, за течією. Можна так само визначити по корі. Якщо в березовому лісі знаходимося, то береза з північної сторони буде більше з тріщинками, кора буде на ній грубша і темніша. А з південної сторони - біліша.

Якщо знаєте такі орієнтири, не матимете клопоту ні самі, ні рятувальникам. Адже в грибний сезон у волинських лісах губляться чимало людей. Нещодавно така участь спіткала подружжя пенсіонерів. Їх шукали 22 години.

Денис Меремеля, рятувальник:

- Вони заблукали через те, що захопилися збиранням грибів. Самі не місцеві, місцевості не знали. Наступила ніч, і вони заночували під деревом, а зранку знову пішли, бо почули шум з траси і вийшли з другої сторони лісу.

За таких обставин знати ліс для рятувальника - перша справа. Тож ще з літа, готуючись до "сезону блукань", еменесники разом з інженерами змушені опрацьовувати схеми лісових кварталів та робити обходи.

Віталій Горшков, заступник керівника ГУ МНС у Волинській області:

- Підрозділи разом з лісниками вивчають стан лісів. В кожному підрозділі є оперативна карта розташування лісів, які поділені на ділянки, сектори. Вони разом проходять всі ці ділянки, лісові господарства, вивчають їх. І проводять роз’яснювальну, попереджувальну роботу з населенням Волині по загубленню в лісах.

Найдієвіший метод не загубитися - не ходити незнайомою територією. Але коли без екстриму ну аж ніяк - майте при собі мобільний телефон, сірники та не забувайте перегукуватися. І ще: одягайтеся яскраво, тоді вас швидше побачать і порятують.