Вранці невідомий зателефонував до вахтера й повідомив про замінування. Учнів і педагогів одразу евакуювали. Далі працювали техніки, а міліціянти й рятувальники чатували напоготові.

На стадіоні біля 256-ї столичної школи людно. Діти бігають, регочуть. Та це не свято. Усіх евакуювали, бо хтось повідомив, що у приміщенні вибухівка.

Максим, учень п'ятого класу:

- Прийшла дежурна і сказала, що школа замінована. Вона усміхалася. Ми подумали, що вона жартує. Потім до нас прийшов вчитель, і сказав одягатися і виходити на стадіон.

Діти не злякалися. Навпаки, зраділи. Адже не буде уроків. Учителі кажуть, їхню школу мінують не вперше.

Костянтин Володимирович, учитель школи № 256 м. Києва:

- На моей памяти за 30 лет работы это 3-й раз. Кто-то из своих, из двоечников, высказал точку зрения.

Кому жарти, а кому - нерви. Після п’ятничного вибуху біля розважального закладу й терористичних актів у Росії про погане ліпше не думати.

Артур Доня, керівник пожежної частини Оболонського РУ МНС м. Києва:

- Было эвакуировано всех со школы. Школу было полностью проверено, ничего не было обнаружено. Оказалось, это был обычный ложный вызов.

До навчального закладу прийшли й батьки школярів. Кажуть про злі жарти, але дітей забирають. Мовляв, щоб від гріха якнайдалі.

Сергій Тітенко, мешканець м. Києва:

- Знаете, Бесламские события живы в памяти. Лучше быть излишне преосторожным, чем беспечным. Ведь дети - это дети.

Опівдні діти повернулися за парти. А міліціянти шукають аноніма. Учителі переконані, то один з їхніх підопічних. Разом із тим кажуть: усі учні знають про наслідки телефонного тероризму.

Дарина, учениця четвертого класу:

- Не можна викликати міліцію просто так. За це викличуть батьків, щоб вони платити велику суму. А якщо вам шістнадцять років, сядете у тюрму.

Міліціянти ж радять не жартувати, щоб від теорії не переходити до практики.

Олександр Дем'янчук. Олександр Мироненко. НТН.