Маска замість трубки. В світі використовують новий метод вентилювання легенів. Оригінальні пристрої для цього не винаходили. Просто адаптували звичайну маску. Щоправда, придатна не для всіх хворих. Проте, переваги очевидні. Та в Україні її масово ще не застосовують.

Сто квадратних метрів - то вся реанімаційна площа Ківерецької районної лікарні, що на Волині. Тут дві палати, операційний блок, сестринська. Приміщення для хворих замало. Та ще менше новітнього начиння.

Олег Євтушенко, лікар-анестезіолог Ківерецької районної лікарні:

- Це апарат штучної вентиляції легень "Бриз", він забезпечує функцію зовнішнього дихання пацієнтів з порушеною свідомістю та з порушенням дихальної функції.

За нього ще два роки тому віддали сто п’ятдесят тисяч гривень. Та захвату в медиків він не викликає. Застосовують його тільки у стаціонарі, бо потрібне електроживлення. А пацієнтові апарат можна під’єднати тільки за допомоги хірургічного втручання.

Олег Євтушенко, лікар-анестезіолог Ківерецької районної лікарні:

- Відключається свідомість людини, відключається больова чутливість, проводиться розслаблення м’язів, щоб не скорочувалися м’язи, голосова щілина. Тоді вставляється в трахею інкубаційна трубка і підключається апарат.

На Луганщині ситуація ліпша. Тут є апарат штучного вентилювання легенів з автономною батареєю.

Олександр Свєтлов, лікар-анестезіолог Іванівської районної лікарні:

- Если пропадает питание в больнице, то он может до суток пить самостоятельно.

Такий апарат і у швидкій поставити б. Проте, в Іванівській лікарні не ризикують: диво-пристрій тут лише один. Тож застосовують його тільки для тяжко хворих.

Микола Войнов, головний лікар Іванівської районної лікарні:

- В день порядка 300-700 гривен обходится в день лечение реанимационного больного.

Все коштом пацієнта. А на такому апараті в реанімації лежати не один день. Ще довше триває реабілітація.

Микола Войнов, головний лікар Іванівської районної лікарні:

- Вот эта трубка вставляется в трахею: примерно вот так.

Такий метод штучного вентилювання легенів називають інвазивним. В Україні застосовують, головно, його. У світі ж таких травматичних маніпуляцій намагаються уникати.

Мігель Діво, лектор Гарвардського медичного університету:

- Один день у реанімації хворого з використанням інвазивної терапії в нас коштує чотири-п’ять тисяч доларів. За допомоги цього методу ми скорочуємо перебування десь утричі. Добре співвідношення ціни й якості.

В Америці вже з десяток років використовують неінвазивний метод. Тобто, трубкою у трахею не лізуть. Надівають просто герметичну маску. Втім, тільки тридцяти відсоткам пацієнтів.

Фелікс Глумчер, професор Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця:

- Особенно этот метод разработан для больных с хроническими заболеваниями легких, которые умирают пока без такой респираторной поддержки.

Перевага цієї новинки в можливості періодичного вентилювання.

Фелікс Глумчер, професор Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця:

- Она менее опасна, фактически. Что маску - снял-одел, все, а трубку он вынул - все: асфиксия и смерть.

Та й ускладнень таких, як інфекційні захворювання, запалення легенів - майже немає.

Єдине - неінвазивний метод поки не дуже вивчений. Чітких рекомендацій щодо застосування немає. А в Україні маски навіть не зареєстровані.

Фелікс Глумчер, професор Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця:

- В принципе, у нас не было аппаратуры вообще, чтобы проводить этот метод. Маски-то, они более-менее дешевые, не такая цена, чтоб больница не могла купить, не было аппаратуры соответствующей.

Поки тільки провели майстер-клас для сотні українських медиків - вчили, як працювати з цією диво-маскою.

Олена Ткаченко, Віталій Савенко, НТН.