Інвалід облився бензином і хотів спалити себе, бо трьох його дітей виганяють з хати. Житло - власність місцевого радгоспу. Будівля - аварійна.

Кореспондент: «Хлопці, стойте, не ховайтеся! Вас же ж видно! Ви справедливо оце робите?»

Городами навпростець і геть з села – це приїзд журналістів так налякав молодиків. Вони тут з п’ятниці – родина Шевчунів повернулася додому, а замість сараю – руїни.

Ольга Шевчун, мати постраждалого: «Замки там були. Позривали замки, позабирали все на світі. Те, що ми на картошку міняли шифер, теж позабирали! Ніхто йому і копійки не дав! Вони сидять на криші, дошки падають, сміття сипиться, білье детскє постіране, все валиться... Ну, це варварство!».

Корову розумники порадили хазяям тримати в гаражі. А як завалили сарай, взялися за хату.

Валя Шевчун, постраждала: «Корову виганяють, тоді нас виганяють».

5-річна Валя – найменша донечка подружжя Шевчунів. Ще мають старшого сина й дівчинку-сироту, яку взяли під опіку. Діти зараз у школі. Батьки кажуть: пішли заплакані, бояться, що не буде куди вертатися.

Хату Шевчунів і ще 18 сусідських будував місцевий радгосп. Як розпався, мешканці продали майнові паї новоствореному акціонерному товариству. У нинішнього його керівника свої плани на житло. Пару хат в селі вже розібрали. Продати по цеглинах, певно, планують і шевчунівську. Багатодітній родині голова радгоспу запропонував порожній будинок по сусідству.

Валерій Шевчун, постраждалий: «Оце я должен в ці умови заходить. Оце у мене груба буде, як її топить і коли її можна зробить? А мені сьогодні до обіду треба виїхати з тієї квартири».

Валерієві пропонували приватизувати власне житло. Інвалід - у чоловіка хворі очі - вже й на документи витратився, але знову втрутився керівник радгоспу. Вибачте, мовляв, але нічого не вийде. Хата – аварійна.

Валерій Шевчун, постраждалий: «Я вже не знаю, що мені робить, я вчора підпалити себе хотів – люди не дали. Тоді, поки люди пішли, хотів на оцій деревині повіситься, щоб не одна сирота в моїй сім’ї була, а троє».

Директор радгоспу: «Я могу сейчас оставить их. Тогда пусть дают расписку, что не дай Бог что-то случится с детьми, с ними, стена упадет… Я согласен оставить, но за последствия не буду отвечать перед прокуратурой, перед судьей и всё остальное. Там проблем никаких нету. Они просто хотят сидеть и ничего не делать. Так тоже не пойдет».

Директор запевняє: зиску з розібраних будівель не отримує жодного. За хату Шевчунів взявся тільки з міркувань безпеки. Щоправда, не каже, чи таким вже загрозливим для життя був сарай, що його вже рознесли на друзки. Тим часом сільрада ще тільки вирішує, чи виносити проблему на сесію.

Ігор Борисовський, Тернівський селищний голова: «Якщо буде стояти питання про виселення насильно, то це питання буде розглядатися на виконкомі, на сесії. Оце наші заходи впливу».

До правоохоронців люди не звертаються, кажуть, їм погрожували підпалами.

Віктор Бобиренко, керівник Сумського обласного управління у справах сім’ї, молоді та спорту: «Жаль звичайно, що у нас поки телебачення, поки якась проблема не стане гласною, поки про неї не дізнаються, то якийсь барига може щемити сім’ю, яка є багатодітною і фактично перебуває під опікою держави».

Влада обіцяє: Шевчуни залишаться в хаті, доки не знайдуть ліпшого житла.

Віктор Бобиренко, керівник Сумського обласного управління у справах сім’ї, молоді та спорту: «Є буква закону і дух закону. По букві закону звичайно цей керівник господарства правий, це його власність. Але є дух закону. Як ти можеш на зиму, під перший сніг викидать сім’ю з трьома маленькими дітьми».

Вже телефоном Валерій повідомив нас – до нього завітав районний прокурор. Хлопців з ломами голова родини сподівається у рідній господі більше не побачити. //Оксана Москаленко, Олександр Федчун, Сумщина, НТН