У Чернігові сусіди 89-річного ветерана війни звинувачують працівників хоспісу в жорстокому поводженні з дідусем. Кажуть - пацієнта похилого віку, що міг ходити та був при своєму глузді, за три місяці перетворили на рослину. Старенькому давали сильну дозу психотропного препарату, а згодом на його тілі з'явилися страшні травми - зламана рука та незрозуміле ушкодження на гомілці.

Таким Степан Юхимович, військовий пенсіонер, був ще кілька років тому. А це він уже в березні 2015-го. Останні сім років дідусь мешкав сам.

Віра Леонідівна, сусідка:

- Он ходил в магазин, сидел тут на лавочке, другой раз смотрит в окошко, попросит что-то купить. Купим ему, заходили к нему. Он добрый, хороший человек, он нормальный человек был.

Єдина донька пенсіонера мешкає в Росії, тож Степану Юхимовичу стало зовсім складно самому. Спочатку сусіди хотіли знайти йому доглядальницю.

Наталя Григорівна, сусідка:

- Мы подумали, чтобы он был здесь с нами, нанять ему женщину, которая будет постоянно за ним ухаживать, но это 6 тыс грн., это помимо, ему еще надо питаться, лекарства. Не получалось. В хосписе 2 тыс грн в месяц. Плюс лекарства, памперсы.

Разом із ветеранською організаціє влаштували його в хоспіс четвертої міської лікарні Чернігова. Умови їм сподобалися.

Наталя Григорівна, сусідка:

- Поначалу он бодрый, ходячий, он активный, веселый, постоянно улыбающийся человек. Вначале все было вроде как все нормально.

Та раптом персонал медзакладу попросив купити для дідуся препарат кветиксол.

Наталя Григорівна, сусідка:

- Это сильное психотропное лекарство, после принятия этого лекарства он с продолжительным его приемом все более становился неадекватен. Мы приходили его проведывать, он спал, муж приходил, он его будил мокрым полотенцем, ложит на лицо и будит, чтобы его покормить, пообщаться, спросить - как.

Степан Юхимович почав скаржитися на грубе ставлення, а працівники хоспісу, своєю чергою - на дідуся. Мовляв, кидається на персонал та заважає сусідам. Тож його вирішили перевести до хоспісу обласної психіатричної лікарні. Перевезти пенсіонера попросили сусідів. Коли вони приїхали - були просто ошелешені.

Наталя Григорівна, сусідка:

- Захожу в палату, я увидела его в кресле-каталке, привязаным вот так, привязаны ноги, он сидит абсолютно невменяемый, вот тут у него был перелом, у него была вся синяя грудь, у него была черная сверху ладошка.

Після побаченого ветеранська спілка і сусіди дідуся звернулися до міліції із заявою про жорстоке ставлення до пацієнта.

Борис Сташко, голова ветеранської організації:

- Мы собрали фотографии, документы и обратились в органы, но ответа от них не получили. Они сознательно не провели расследование и не вручили нам ответный документ.

Як пояснюють походження травм у їхнього пацієнта в міській лікарні, спробували з'ясувати і ми. Виправдовуватися довелося заступниці директора медзакладу. Дідуся тут називають неврівноваженим і небезпечним.

Людмила Прог, заступник керівника Чернігівської міської лікарні №4:

- Он начал мешать соседям, он кидался и бросался, нам надо было, нам надо было сфотографировать те синяки, в которых ходили сотрудники, когда он вырывался, и… мы договорились, что его все-таки заберут в психбольнцу. За день до того, как мы его перевели, он сидел в холле, смотрел тв, поднялся, упал и сломал руку.

Травму ж на нозі пояснюють просто - натер об ліжко.

Ніна Лазар, старша медсестра хоспісу Чернігівської міської лікарні №4:

- Вот смотрите, что она делает, мы сейчас хватаем, подлаживаем, если он точно так же заворачивает сюда ногу, и что-то так же лежит, и каждый раз будет лупить себя ногой - что будет? Если он невменяемый.

Втім, натерти так ногу спереду фізично не можливо. На запитання, чи прив'язують пацієнтів - старша медсестра відповідає категоричним "ні".

- В принципе эта практика есть, но у нас их не вяжут. Дядь, вас вяжут? Вас завязывают? А вы спросите сами.

Їхні пацієнти мовчки лежать, немає сенсу їх прив'язувати, зізнається медсестра.

- Зачем нам их вязать, когда они спокойные?

Запитати самого Степана Юхимовича про травми зараз змоги вже немає, за два тижні після переведення до хоспісу психлікарні дідусь помер. У закладі, де він доживав свої останні дні, йому вдвічі зменшили дозу психотропоного препарату. Тут старенького згадують як тихого та спокійного пацієнта.

- Він тут був буйним?

- Епізодів психомоторного збуждення у нас не було. Жодного разу.

Лікар-психіатр не має права коментувати дії своїх колег, натомість визнає: завелика доза кветиксолу може перетворити пацієнта на рослину.

- Завелика доза - це і рухові порушення, скутість в рухах, і загальмування свідомості, може все це бути.

У міліції поки досліджують усі документи та вирішують, чи відкривати кримінальне провадження. Адже без самого постраждалого довести щось дуже складно. Сусіди ж дідуся налаштовані рішуче:

Наталя Григорівна, сусідка:

- Может быть, Ефимовичу уже не поможем ничем, но мы хотя бы поможем тем старикам, которые попадут в руки тех людей, которые давали клятву Гиппократа.

Тим часом місцеві бабусі тепер бояться хоспісів наче пекла. І сподіваються - свої останні дні доживатимуть вдома.