Вибух прогримів на шкільному подвір'ї на Запоріжжі. Постраждали діти. Двоє маленьких селян вирішили розібрати артилерійський набій. Що з того вийшло - дивіться далі.

Того вихідного дня двоє дев'ятирічних хлопців - мешканців села Спаського, що неподалік сумнозвісної Новобогданівки - поставили мету знайти бомбу. І, як не дивно, це їм вдалося. Вибухівку принесли на шкільне подвір'я.

Михайло, постраждалий:

- Когда на ставок ходили, искали бомбу и нашли. Ну, а потом, когда в село вошли, я ему дал, и он ее кинул, и подорвались.

- И какую вы нашли?

- Вот такую (показує). Как трубочка, вот такой длины.

Гуркіт вибуху чуло ледь не все село. Марина, яка мешкає поряд зі школою, саме поралася на подвір'ї. Одразу вибігла на вулицю.

Марина Сербинська, свідок:

- Все были в панике. Ребенок лежит, люди кричат, ребенок в растерянности, все в крови, штанишки в крови были, с шеи текла кровь, рука была в крови. Мы не могли снять штаны, разрезали штанину, под штаниной было окровавленное место. Мы ведь не врачи, мы не знаем, как оно… Залили перекисью, обмотали бинтами, то же самое сделали на шее и руке. Другой мальчик в горячке убежал домой, там его "скорая" и забрала.

Обох постраждалих одразу доправили до Мелітопольської районної лікарні. Михайло відбувся відносно легко - йому поранило руки та ноги. Олегові ж зачепило шию. Хлопця - відвезли в Запоріжжя.

Мераб Гахарія, завідувач відділення Мелітопільської лікарні:

- Поскольку ранение было в проекции магистральных сосудов, мы обязаны были соответствующих специалистов пригласить, или отправить ребенка в сосудистое отделение. Там его осмотрели, исключили попадание в магистральные сосуды. В таких случаях обычно не целесообразно искать эти осколочки, доставать их, и т.д. Антибактериальное, местное лечение, собственно говоря, - они могут там и остаться осколки, и всю жизнь человек может прожить, и ему ни чего не будет.

Лікарі стверджують: загрози життю дітей нині немає. Мишко вирушить додому вже за три дні. Олег після операції залишиться під наглядом фахівців значно довше.