Воины Луцкого пограничного отряда - уже на родине. Они несли службу в районе пропускного пункта Мариновка в Донецкой области. На родной земле со слезами на глазах бойцов встречали родственники и друзья. Из 72 волынян, которые уезжали в зону АТО, живыми вернулись не все.

Почти два месяца эти мужчины ежедневно отражали атаки террористов. Они служили в одной из самых горячих точек зоны АТО - пропускном пункте Мариновка Донецкой области.

Юрий Овенчук, пограничник:

- З першої ночі наш підрозділ потрапив під обстріл, продовжувався 2 тижні, доки ми не вийшли з тієї висоти, на якій ми знаходились. Хотілося просто повернутися, щоб побачити сина - заради чого ми туди всі й поїхали.

Роман Юрчук, пограничник:

- Хлопці зібралися толкові, наша мобільна прикордонна застава практично вся поїхала, були всі згуртовані. Бажання приїхати додому - це все для нас, побачити рідних - саме основне наше завдання.

Возвращение мужей, сыновей, родителей и братьев домой с нетерпением ждали их родные в Луцке. Встречали и не сдерживали слез.

Виталина Бондарук, жена военнослужащего:

- Серце розривалося на дрібні кусочки, коли він їхав, не хотілось дуже, щоб він їхав, але дуже рада, що повернувся. Дзвонив дуже рідко, по хвилинці в день, так нічого не розказував, просто говорив - в мене все добре, ждіть.

Мария Бондарук, мать военнослужащего:

- Весь світ хай стане, щоб не було більш такої біди, щоб наші діти не пропадали там, щоб були вдома, не покидали своїх сімей.

Людмила Гаць, мать военнослужащего:

- Ждали, молилися, кожен день молилися, просила Господа Бога, щоб тільки він повернувся додому, і він повернувся, бо є Господь на світі.

Из семидесяти двух бойцов, которые были в зоне АТО, в Луцк вернулось 59. Одиннадцать - ранены, трое - в крайне тяжелом состоянии. На Востоке погибло двое младших сержантов. Дома у одного из них осталось трое детей. Посмертно пограничников наградили орденами за мужество.