На Винничине двое милиционеров вытащили из горящего дома пенсионерку и ее сына. Милиционеры увидели красное зарево, когда патрулировали улицу. Крестьяне говорят - если бы не отвага мужчин, владельцы дома сгорели бы во сне.

Владимир Барабаш и Виталий Богомаз Пасхальной ночью должны были обеспечивать охрану общественного порядка возле местной церкви. Когда правоохранители подъезжали к селу, издалека в темноте увидели зарево. Оказалось - это горит дом. Мужчины изо всех сил бросились на помощь.

Виталий Богомаз, сотрудник Литинского РО милиции:

- Коли під'їхали, тута було скупчення людей, і люди місцеві кричали, що там є люди внутрі, а саме чоловік із жінкою знаходяться.

Владимир Барабаш, сотрудник Литинского РО милиции:

- Тільки підбігали, побачили, що хлопці, які були тут на пожежі, досками вибивали вікно, бо підійти ближче не можна було, вже палала зверху повністю криша і начинала обвалюватись.

Несмотря на опасность, один из стражей порядка бросился внутрь - так как из дома доносились крики.

Владимир Барабаш, сотрудник Литинского РО милиции:

- Там був дим, світло відсутнє було, і я почув, що там бабушка плакала, причитала, то я вже пішов на голос. Там в дальній комнаті знаходилась бабушка з цим чоловіком, і ми через це вікно їх доставали, передавали, тут люди принімали цих людей, і потім цим же вікном я вибрався наружу.

Сейчас оба погорельца здоровы и не повреждены. Помощь врача ни пенсионерке, ни ее сыну не понадобилась. Они живут у родственников. Ведь от их дома остались только несколько столбов и куча пепла.

Надежда Гончар, внучка пострадавшего:

- Бабушку забрала, в машину посадила, завезла зразу додому, тут ще дядько лишався, люди відрами тоже воду гасили, і пожарні гасили, і наші, і з Літина, і з Хмельніка. Дуже велика благодарность хлопцям з міліції, що витягнули живих, здорових.

Героический поступок милиционеров в этом селе до сих пор на слуху. Люди удивляются их смелости, а спасенные - благодарят за отвагу.

София Посна, пострадавшая:

- Ну канєшно дякую, дай Бог їм здоров'я, злагоди в сім'ї і щоб вони жили, і їхні діти і внуки, горя не бачили і не знали. Спасібо дуже велике.