"Ищем правду без срока давности", - так высказывается о своем скитании по коридорам власти супруги из Луцка. Почти полвека люди хлопочут, чтобы их, наконец, отселили из истлевшего помещения. Чиновники же на это не реагируют - средств нет.

Это не кров Бабая, пугала украинских басен - здесь живут законопослушные граждане. Они исправно платят за содержание дома, ходят на работу, а спать ложатся, трижды перекрестившись. Ведь несколькосоткилограммовые балки давно прогнили и угрожают в любой момент обрушиться. Еще одна беда - холод.

Мирослав Дзюбко, житель г. Луцка:

- Тут же нуль градусів був. В нас у кухні замерзає вода. То ми собаці ставимо сюди, а тоді і тут замерзає - в хаті, в кімнаті. Не знаю, що далі робити, не знаю.

Чтобы не было конденсата и остатки потолка не упали на голову, на печное отопление - мораторий. Супруги греются чаем и огнем единой работающей конфорки.

Николай Кирилюк, врач:

- Такі умови, я знову скажу, - це є ризик для рецидиву туберкульозу. Тим більше, що легені у хворого спровоковані, це наслідки перенесеного туберкульозу. Тобто, є залишкові зміни у вигляді вогнищ, які в любий момент можуть дати рецидив даної хвороби.

Повод вспомнить о палочке Коха Дзюбка уже есть. "Помогла" нынешняя зима с ее свирепыми морозами. Но, похоже, городским чиновникам до этого нет дела.

Геннадий Козюта, руководитель отдела Луцкого горсовета:

- Проблема, зрозуміло, в коштах. Фінансування житлового будівництва за всі роки Незалежності для такої категорії громадян, які проживають у ветхому житловому фонді, не здійснювалося. Тобто, централізоване капіталовкладення з держбюджету не передбачалося. І на сьогоднішній день я не бачу перспективи виділення.

12 лет назад дом по адресу Пинская 6 в реестр "ветхих" таки внесли. А что он там - уже и забыли. Так что теперь чиновники рапортуют, что аварийного жилья в Луцке ... нет.

Лилия Дзюбко, жительница г. Луцка:

- І в неврології лікуюся, і постійно "Барбовал" п’ю. Чоловік у мене теж хворий: туберкульозом хворів, я теж лежала у тублікарні. Серце хворе у нього, він на обліку стоїть. Не знаємо, що робити. Холодно спати. Спимо вдягнені. Я - навіть у шапці.

Чего дальше ждать от сильных мира сего, супруги не знает. Как и полвека назад, подставляет миски под дырявую крышу, спит не раздеваясь. Допускает, что ходатайствовать о них будут разве что когда стены "мазанки" упадут.

Александр Стерничук, Инна Сухо верховая, Луцк, НТН.