Тисячі людей у столиці пройшли маршем, аби вшанувати пам'ять ветеранів Другої Світової війни. Перед собою учасники несли фотографії родичів, які воювали на фронті. Колона рушила до стели в "Парку слави", аби покласти квіти до вічного вогню та нагадати нащадкам про подвиг минулого покоління.

Із тої війни минула 71-ша весна. Люди прийшли, аби згадати героїзм солдатів, які боронили Батьківщину, та вшанувати пам'ять тих, кого вже немає. Адже людей, які бачили війну власними очима, з кожним днем все меншає.

Валентин Свідельський, заступник голови Київської організації ветеранів:

- В городском совете у нас учет тоже ведеться, учасников, непосредсвенных участников боевых действий, их сейчас точно около двух с половиной сотен человек. Естественно, придет время, когда останеться один участник, но вы понимаете, что об этом должны помнить все.

Ще років п'ятнадцять тому це був традиційний марш ветеранів. Тепер в колонах з портретами батьків, дідів та прадідів. Це - колона Безсмертного Полку. Дідусь Ганни Безлюдної з перших днів війни воював на фроні. Має бойові нагороди та створював один з перших військових училищ у Харкові. Тож для керівника Інтер медіа груп цей день особливо важливий.

Ганна Безлюдна, керівник "Інтер медіа груп":

- Если человек не помнит своих родных, иногда даже не знает, как отчество деда или бабушки - это просто недопустимая ситуация. Тогда человек живет каждый раз жизнь с чистого листа - это ненормально. Есть генетическая память, есть историческая, поэтому нужно помнить наших предков - дедушек, бабушек. Передавать нашим детям, а они внукам будут рассказывать - вот, собственно, из этого состоит нормальная человеческая жизнь.

Пам'ять нащадкам передає і Тетяна. Її батько також пройшов Другу світову. Був інженером та готував до злету літаки. Про ті часи вони з донькою говорили не часто.

Тетяна, киянка:

- Может быть, вот в возрасте уже я бы говорила почаще. А так вообще не очень. Не любив згадувати. Это он ещё молодой, а тут у него две красных звезды. Тут ещё целый иконостас у него, но я нашла эту фотографию, вот и решила пройти.

На марш Безсмертного полку пришли майже десять тисяч людей. Це наймасштабніша акція, яка проходила у столиці 9-го травня. Та попри невелику штовханину, сутичок під час маршу не було. Колона прийшла до вічного вогню для покладання квітів. А після цього ветеранів щиро вітали та дякували за перемогу.

Микола Васильович був танкістом. Про свої подвиги дідусь не ділиться, каже - не хоче вихвалятись. Для нього свято дев'ятого травня - вшанування подвигу побратимів.

Микола Олійников, ветеран:

- Меня интересует подвиг советского народа в годы великой отечественной войны. Это они спасли честь, независимость, и спасли мир от коричневой чумы. Вот что самое главное, а остальное не важно.

Під час маршу колону ветеранів охороняли нацгвардійці. Через ймовірні провокації. Та зовсім без сутичок не обійшлося. Після ходи з піджака одного ветерана невідомі зірвали стрічку та спалили. Утім, інші учасники ходи свої нагороди знімати не стали. Для них це означає зрадити товаришів, які поклали свої життя за Батьківщину та мир.