Сьогодні розповідь про справу, яка народилася в 17-му столітті у Данії і називається - сажотрус. Це люди, які не бояться висоти, й слабодухих в їхніх рядах немає. Іноді сажотрусам доводиться ставати й альпіністами. Чи популярна ця професія в Україні? І яких небезпечних сюрпризів слід від неї очікувати?

Ось так виглядають сажотруси в казках і нашій уяві. Чорне вбрання, драбина, щітка та обов'язково циліндр. Романтично-містичний персонаж мужньо підкорює похилі дахи. А ось такі сучасні львівські сажотруси. В яскравому спецодязі та звичайних кашкетах. Напис на спині "комунальна служба" та посвідчення остаточно руйнують романтику. 

- Отаке посвідчення в нас, нам дають, ми людям показуємо через віконечко або говорим свою фамілію.

- А що написано у вас? Коминар? Так?

- Так.

- А такої професії, як сажотрус, немає? 

- То і є.

Коминарі Іван та Василь - працівники звичайного ЖЕКу. Тут є розклад, за яким вони трудяться - жодної містики.

Роман Олійник, керівник Львівського комунального підприємства Житловик-С:

- Димові канали чистяться два рази в рік, а вентиляційний - раз в рік. І є робочі листки, виписуються на будинок, працівники зобов'язані попасти в кожну квартиру, перевірити тягу.

Яке б завдання не виконували сажотруси Іван та Василь - вони завжди разом. І так уже 12 років.

Іван Дзідзінський та Василь Трач, сажотруси:

- Один одно ми страхуєм, і ми вилазим так. Шнурами сє привязуєм.

- Ви можете тільки в парі працювати? Так?

- Так, звичайно. Один не працює. Тільки вдвох.  

- То ви маєте дуже довіряти один одному?

- Звичайно, бо то без довіри нема роботи, як то кажуть.

- Добрий день, тут з ЖЕКу сажотрус, відкрийте, будь-ласка.

На дворі йде дощ, похилі дахи - слизькі. Відтак сьогодні коминарі працюватимуть лише на пласких. 

Василь Трач, сажотрус:

- Ми саме не можемо чистити будинки, як прикрі дахи є. Як оцей будинок. М'яка покрівля, плоский дах - тоді ми чистимо їх. 

Завдання просте - почистити комини. Для цього - така ось гирька на довгому шнурку.

Василь Трач, сажотрус:

- Прочищаємо тут. То кожна квартири має свій канал. Та, то є п'ятий поверх. Має в кухні два і в туалеті один. Димовий і вентиляційний канал.

На пласкому даху небезпеки немає. На похилому - чоловіки б  прив'язалися один до одного шнурком. Та робота на висоті - не найбільша небезпека. Тут хоч чисте повітря та легко дістатися до комина. Значно важче працювати на захаращених горищах.

- Є світло? Світла нема. Лампочки нема. Тут залізти годі. О, бачте, тут во є канали.

Найбільше шкодить сажотрусам пилюка з коминів.

- Там може бути і павутиння різне, знаєте, може хто-небудь навіть пінопластом випхати всередині, чи шось.

- Ми так опускаєм гет до самого низу. Очищаєм. Бо то бачите, яке павутиця, от наросло.

У димарях чого тільки не буває - навіть мертві ворони. А одного разу Іван дістав живе кошеня!

Іван Дзідзінський, сажотрус:

- Впав кіт на низ, із квартири, маленький. Та й в підвалі добув. В підвалі там дирку вибив.

Іван і Василь кажуть: за 12 років із ними не сталося жодного нещасного випадку. І які б небезпеки не чатували на них на горищах, найбільша прикрість - це людська агресія та хамство.

Василь Трач, сажотрус:

- Звичайно, посилають матами: Забирайтесь звідси, чо ви ходете, в нас всьо нормально.

Попри все, сажотруси люблять свою загадкову професію. Бо так, кажуть, вони ближче до неба та зірок.