У Міжнародний день інваліда, яких в Україні близько трьох мільйонів, журналісти "Свідка" прийшли на гостину до особливих людей. Їхній оптимізм, талант та прагнення навчатися новому - вражають.

Вона їсть, пестить дітей і навіть вишиває... ногами. Віра Фещук із Тернопільщини народилася без рук. Жінка розповідає, як пристосувалася до життя.

Віра Фещук, візажистка:

- Коли почала підростати, то зрозуміла, що нічого не зміниться. І руки не виростять. По ходу мала багато друзів, які підтримували. І свої рідні, і так помаленько вчилася сама.

Людиною з обмеженими можливостями її аж ніяк не назвеш. Вся хатня робота - на ній. А ще кілька років тому Віра вийшла заміж за сусіда, який покохав її всім серцем.

Віра Фещук, візажистка:

- Ми і на дискотеки ходили, і в ліс. Я така була душа компанії. Я організовувала, і до сих пір так є, то те, то се. Ходили на дискотеки, то раз провів, то другий, і так получилося.

Віра народила двох дітей, доглядати за малюками їй не клопіт.

- Аяяй, на-но кусь!

Саме Арсенчик та Евеліна спонукають маму йти вперед. Отож, жінка не лише повноцінна господиня, а й майстер візажу. Сьогодні до Віри - черга.   

- Давай ще губи накрашу, і всьо.

Племінниця Наталя - так само клієнтка Віри. Тітчиним ногам довіряє свою красу, як нікому.

Наталія, племінниця:

- Вона лучше ногами красить, ніж є такі люди, що руками. Просто воно якось так ніжно, що навіть не думаєш, що воно ногами. Якщо якийсь випускний в школі, то в першу чергу всі бігом до Вєри записуються.

Як не втратити надію та повноцінно жити далі - знає Антон Дацко. 12 років тому хлопець упав з дерева, і відтоді прикутий до візка. Але парубок не зламався, почав тренуватися і став срібним призером Параолімпійських ігор з фехтування. Та десятки медалей - це не єдині його перемоги. Після страшної травми Антона до життя навернуло шиття. Він навіть отримав диплом. Тепер це вміння допомагає спортсмену економити на спорядженні.

- Я пошив костюм. Костюм витримує постріл з якоїсь там мікрокаліберної гвинтівки впритул.

Він веде ще й активну громадську діяльність, отримав водійські права. Та все ж до його колекції досягнень дечого бракує... 

Антон Дацко, параолімпієць:

- Це виграти, звичайно, олімпійське золото в Ріо-де-Жанейро. Так що, ще така є мрія.

І вона точно здійсниться, як і мрія Віри. Жінка прагне відкрити власний салон, і впевнена: попри всі життєві випробування - в неї все вийде.

Віра Фещук, візажистка:

- Я знаю, що я не така. Але я того не подаю ні собі, ні друзям. Так мене, напевно, всі люблять за того, що я не подаю, що я не така, як треба.

Тож Віра радить людям з обмеженими можливостями жити повноцінним життям далі й обов'язково мріяти. І в жодному разі не зачинятися вдома.