Хата без вікон та без дверей… - це не загадка, а страшні реалії, в яких живуть випускники будинків-інтернатів в Україні. 28-річний Олександр Карасьов впродовж десяти років боровся за право одержати помешкання, а коли нарешті отримав законну квартиру - вжахнувся.

Стіни з тріщинами, вікна без шибок, обірвані дроти та гори сміття! Саме таку квартиру дали сироті-інваліду Олександру Карасьову. Але навіть до такої оселі 28-річний хлопець зміг потрапити не одразу.

Олександр Карасьов, сирота-інвалід:  

- Двері були заварені. Для того, щоб мені сюди зайти, мені потрібно було плати дві тисячі гривень, щоб люди відтворили ці двері. Тобто, мені дали не ключі від квартири, мені дали квартиру, яка була заварена.

У самому помешканні - значно гірше. Тут немає жодних комунікацій.

Олександр Карасьов, сирота-інвалід:  

- В мене вже майже місяць відключений газ. О це бачите, наглухо, наглухо відключений. В мене реально на сьогоднішній день відсутня батарея. Оце, щоб мені її вставити сюди, щоб мені зимою було тепло, це мені потрібно як мінімум тисячі три.

А щоб увімкнути світло, якого у квартирі теж не було, Сашкові довелося сплатити борги... попередніх власників оселі. 

- Я реально сплатив 450 гривень зі своєї пенсії, щоб в мене був світ в моїй квартирі. 

В оселі, якою мерія Дніпропетровська ощасливила Сашка, хлопець мешкає вже другий місяць. Та все ніяк не може звикнути до нових апартаментів. Адже сирота, який десять років чекав на обіцяне державою житло, не сподівався стати власником руїни.

- Це мені дали нову квартиру, яка з ремонтом нібито. Це я не придумую, не сочіняю. Це з таким полом. Це для того, щоб воно якось було, це мені лінолеум прийшлось в знайомих взяти.

Схожу оселю від держави отримав і Дмитро.

Дмитро Шиманський, сирота:

- Тут була маленька дерев'яна прибудова десь метр на метр. Але ж коли ми виносили сміття з тієї темниці, ця прибудова з дерева - вона розсипалася моментально. Коли почали піднімати доски з підлоги, ми побачили такий, як в народі кажуть, нежданчик. Тут була яма. 

Хлопець, який в дитинстві втратив батьків і має великі проблеми із зором, вимушений винаймати житло.

- Залишається рублів 600-700 на проживання. 

Ледь виживає на маленьку пенсію інваліда й Сашко. Менше тисячі гривень соціальної допомоги не вистачає, щоб утримувати себе та ще й ремонтувати житло. 

- Держава там щось обіцяє мені підкинути до тисячі, дві тисячі, то, вибачте, на оце мені не хватить залатати дири ось такі.

Аби хоча не замерзнути взимку, позичив у друзів гроші і замінив вікна у квартирі. Утім, капітально ремонтувати оселю має міська влада, запевняють юристи. І радять і Сашку, і Дмитру звертатися до суду.

Євген Грушовець, юрист:

- Пробувати, щоб місцевий орган влади, які виділили це житло, щоб вони провели ремонт за рахунок власних коштів місцевого бюджету. Ну, і через суд пробувати зобов'язати чинити певні дії. Шанси виграти суд все-таки є. Тому що якщо будуть проведені відповідні дослідження чи експертизи і буде встановлено, що це житло дійсно не відповідає, то із державного бюджету чи із місцевого бюджету повинні бути передбачені кошти на ремонт такого житла.

Та чи дійсно суддям вдасться змусити чиновників дати ладу в оселях сиріт? Поспілкуватися з представниками міської влади нам не вдалося. Вони відмовилися від коментарів. Лише письмово відповіли, що в цих помешканнях жити можна. Навіть без світла, води та газу.