Через ліфти, що не працюють, пенсіонери та інваліди місяцями не виходять на вулицю подихати свіжим повітрям. У Деснянському районі столиці люди більше 10 років домагаються заміни підіймачів, які щодня ламаються. Людям просто страшно: серед мешканців горе-будинку - п'ятеро інвалідів та дуже багато стареньких, яким несила підійматися східцями аж на шістнадцятий поверх.

Семирічна Оля мешкає на п'ятнадцятому поверсі цієї багатоповерхівки на Лісовому проспекті. У неї ДЦП, та незважаючи на хворобу, вона напрочуд активна дівчинка. 

- Осінь, осінь золотава. Ти утіха для душі. Осінь, осінь, будь ласкава, відлітати не спіши.

Тетяна, мати хворої дівчинки:

- Ребенок с ДЦП - это постоянная работа родителей и помощь реабилитационных центров. Двадцать часов в сутки с таким ребенком нужно заниматся, чтобы он стал полноценным членом общества.

Результат невтомної роботи батьків - дівчинка вже починає потроху ходити. Продовжувати, не переривати реабілітацію для неї життєво важливо. Єдине, що зараз може їй перешкодити - ліфти.

Тетяна, мати хворої дівчинки:

- Час пик, когда люди идут утром на работу, в школу, они не выдерживают. Они работают какое-то время, полчаса. В восемь утра лифт уже не работает. Со школы мы не можем поднятся, если возвращаемся. 

Світлана Федик, кореспондент:

- Це вантажний ліфт. На ньому підіймаються люди з обмеженими фізичними можливостями. Таких у цьому будинку проживає п'ятеро. Окрім них, є близько 30 стареньких, які дуже погано ходять. Коли ми сюди приїхали, ліфт їздив. Зараз вкотре не працює.

На наші запитання щодо роботи підіймачів комунальники лише здивовано знизують плечима. Впевнені, що все в нормі.   

Михайло Коваленко, заступник директора КП "Керівна компанія":

- Два вантажних залишаються працювать. Ну вони в технічно справому стані. Це ж нельзя сказати, що вони зупинені чи непридатні для експлуатації. Вони працюють. Ну, можливо, частіше зупиняються.

Частіше - це щодня. Свідчення цьому - журнал, куди люди записують звернення в диспетчерську службу. Від їх кількості рябить в очах. Та й не дивно. Підіймачі зношені на 90 відсотків. Доки тривають ремонтні роботи,  люди з обмеженими фізичними можливостями годинами чекають під будинком, щоб таки потрапити додому. А дехто взагалі не ризикує виходити надвір.

Ігор Кирильченко, киянин:

- Мені незручно спускатись. Гарна погода. Світить сонце, зійти не можна. Вийти на вулицю - неможливо.

Через ліфти, що не працюють, Ігор цілісіньке літо просидів у квартирі на шістнадцятому поверсі. Подихати свіжим повітрям його вивозить мати. Жінка розповідає - якщо все-таки пощастило спуститися донизу в кабіні - біля під'їзду на них чекає ще одна перешкода. Немає нормального пандуса. Ось так кожного разу мати виводить Ігоря надвір. Підіймаються так вже, як вдасться. У сусідньому під'їзді є хороший комфортний пандус, який встановили місцеві мешканці власним коштом. Та самотужки замінити ліфти людям не під силу, вартість одного - близько мільйона гривень. Уже одинадцять років люди звертаються в усі можливі інстанції, проте марно. Хоча нещодавно начебто з'явилася надія.

Тетяна, мати хворої дівчинки:

- Наконец-то мы дождались, в июне 2015 года вышло розпорядження КМДА номер 605, в котром был уже наш дом на замену 4 лифтов. Наконец-то обрадовались, что мы дождались, что мы уже есть в этом розпорядженни на замену лифтов.

Утім, виявилося - святкувати перемогу рано. За тиждень людям сказали, що до нового року не замінять чотири, а лише модернізують два пасажирські ліфти. Що ж до двох вантажних - з ними працюватимуть не раніше 2016-го. А це означає, що весь цей час хворі та немічні з багатоповерхівки на Лісовому проспекті, як і раніше, будуть дивитися на вулицю з вікон і боятися виходити надвір. Адже одного разу спустившись на землю зі своєї верхотури, до своїх квартир вони можуть потрапити хіба наступного дня.