Циркові вистави - з ризиком для життя. В Афганістані артисти мандрівного шапіто допомагають місцевому населенню, передусім, дітям, відволіктися від війни й наслідків багаторічних конфліктів. Циркачі вже більше 10 років гастролюють країною. Хто започаткував таку традицію і чи результативна методика?

Акробати, жонглери, фокусники й клоуни. Циркачі-волонтери відвідують переважно дитячі будинки, школи, табори для біженців, або й геть виступають просто неба.  Звичайні, здавалося б, вуличні циркові вистави для афганців, які змалечку звикли жити в умовах війни - справжнє свято і панацея від болю й страшних спогадів. Дорослі й діти із задоволенням відвідують виступи артистів. 

Хусна, школярка:

- Ми втомилися від війни, хочемо, щоб наша країна жила мирно, щоб було більше веселощів, щоб люди усміхалися, а не плакали. Нам дуже подобаються такі програми.

У 2002 році започаткував традицію і заснував доброчинний проект викладач танців із Данії Девід Мейсон. Власним коштом він зібрав групу артистів для гастролей Афганістаном - щоб врятувати дітей і хоч якось реабілітувати психіку молодого покоління. За часів талібів циркачів убивали, виступати доводилося під залпи вибухів і постріли. Але митці не припиняли роботи, незважаючи на ризик для життя. Нині виступають не лише волонтери-іноземці, а й місцеві мешканці. Торік з Афганістану вивели миротворчі війська, й таліби знову активізують свою діяльність. Але артистів не лякає це.

Халлілулад Хамід, директор цирку:

- Ми пояснюємо дітям, що в них є надія на світле майбутнє, надихаємо їх. Адже тут немає психологів, а мистецтво здатне творити дива. Бачили б ви, як сяють оченята наших глядачів.

Сарая, артистка цирку: 

- Я спочатку відвідувала вистави, а нині почала виступати. На сцені забуваєш про все погане.

За 13 років існування проекту циркачі об'їздили 10 провінцій країни. І хоч не отримують зарплати за свою майстерність і не продають квитків на свої вистави - запевняють: вдячність і оплески глядачів для них - найліпша винагорода за роботу.