Диво людського духу на Львівщині. 29-річний мешканець Дрогобича Степан Ніколяк, не зважаючи на тяжку недугу, щодня збирає пляшки та макулатуру, аби допомогти бійцям АТО. У хлопця вроджений церебральний параліч, йому вкрай складно ходити, він майже не говорить. Утім, співчуття та бажання допомогти подіяли як ліки.

Цього 29-річного хлопця у Дрогобичі називають - Степанко. У нього вроджений дитячий церебральний параліч. Зробити крок для нього вкрай тяжко. Він майже не розмовляє. Однак прагне жити повноцінним життям і бути корисним.

Вікторія Балицька, кореспондентка:

- Таких, як Степан, не беруть до армії, він не може плести маскувальні сітки та возити допомогу в зону АТО. Але хлопець знайшов спосіб внести свій маленький вклад у велику боротьбу.

Усе почалося рік тому - в розпал бойових дій на Донбасі. Степан побачив по телевізору поранених вояків і вже не міг всидіти спокійно.

Тамара Ніколяк, мати хворого хлопця:

- И от как увидел вот этих вот, без рук, без ног, которые не могут ходить, аж горло перехватывает, не могут ходить, и они просто-напросто лежачие. Он говорит: а я хоть хожу. Значить, я могу помочь. Ну, вот так с этого и началось.

Степан Ніколяк, батько хворого хлопця:

- Він йде і відносить ті гроші. І каже: тату, а хто, як не ми. Треба ж, каже, їм допомогти, тим нещасним. Бо його ровесники, навіть молодші від нього хлопчики, вони гинуть, правда? То страшно.

Степан почав збирати у парках та скверах міста пляшки та макулатуру. Прибуток - від 5 до 20 гривень за день. Хлопець лише іноді залишає собі кілька гривень, решту - віддає. Найбільший "врожай" парубок збирає у парках та скверах. Цього разу пощастило - кілька компаній п'ють пиво. Ось перша здобич Степана.

Реакція людей на такий спосіб допомоги армії - різна. Наприклад, молоді хлопці, які відпочивали у сквері, при наближенні Степана та відеокамери тікають.

- А ви як до цього ставитеся?

- Нейтрально.

- Нейрально? Вам байдуже? Так?

- Так.

- А ви якось допомагаєте хлопцям в АТО?

- Та я не хочу відповідати на питання ваші.

Старші люди - зворушені таким вчинком.

- Хлопчику мій, молодець. Що ти збираєш і відправляєш хлопчикам в АТО. Молодець.

Відвозити назбиране до пункту прийому склотари хлопцю допомагає батько. Виручені вісімнадцять гривень відразу везуть до лікарні, де стоїть скринька для пожертв. Зібраними коштами розпоряджається керівник медичної роти батальйону Нацгвардії, Тарас Кучма. Військовий лікар каже: за пожертви, серед яких і гроші Степана, купили тепловізор та відремонтували машини швидкої допомоги.

Тарас Кучма, керівник медслужби батальйону Кульчицького:

- Я вважаю, що його внесок спас життя не одній людині. Це точно. Отакі, як Степашка, кожен день своїх 5-10 гривень, які він заробив чесною працею. Це важка праця для нього - ходити, збирати макулатуру, пляши і здавати. І тільки для того, щоби помогти бійцям, для мене це є подвиг.

Степанко власним прикладом довів просту істину - для людини, яка прагне допомогти ближньому, немає нічого неможливого.