Пожежа за пожежею. Червень для надзвичайників Київщини став справжнім випробуванням та перевіркою на професійність. Нині в області палають торфовища. Рятувальникам доводиться цілодобово приборкувати вогонь попри спеку й несправне спорядження. За що борються й чому досі не полишили професії?

- Горить торф на чотирьох участках, загальною сумою близько 0,8 гектара.

І це лише у Васильківському районі. Службовим автомобілем надзвичайників ми прямуємо до одного з масштабних осередків. Дим видно за кілька кілометрів. Їдкий запах у повітрі й палюче сонце. Рятувальники вперто гасять торфовища.

- Чим більше проливаєш, тим краще! Він потом не буде горіть.

- Ногам не гаряче?

- Нє! Мокро!

У кожного тут своє завдання… Один Микола обкопує, інший - бореться з вогнем водою.

Микола, рятувальник:

- Вот торф іде, його треба відрізати, щоб він далі не йшов, потім водой поливається.

Микола, рятувальник:

- Естественно, не пряники ж перегортать. Складність, що жара, площадь велика й далеко від води. Багато тягать!

Павло Прядко, кореспондент:

- Вже майже два тижні надзвичайники намагаються приборкати полум'я на торфовищах Київщини. Горить одразу у чотирьох районах.

Нині у вогні 8 гектарів. Кілька десятків населених пунктів у диму. Пожежники називають причину: людський чинник. Хтось не загасив багаття або ж кинув недопалка.

Павло Прядко, кореспондент:

- Знаходитися тут нині дуже небезпечно. Рятувальники запевняють: можна провалитися під землю, а там справжнісінкьке пекло - температура у кількасот градусів.

І поки одні надзвичайники по коліна в багнюці та воді, оповиті димом працюють на місці займання, їхні колеги з частини теж не сидять без роботи. Чоловіки власноруч дають лад ЗІЛові - 86 року випуску. У Володимира відповідальна місія. Він фарбує.

Володимир Грищенко, водій:

- Лучше би це був специаліст, которий понімаєт в цьому, а не водій, який круте гайки й сам красить.

Останні місяці, зізнаються рятувальники, стали для них справжнім випробуванням. Пожежа за пожежею. Не можуть забути й надзвичайної ситуації в Чорнобилі та на нафтобазі. Кажуть: ці масштабні займання та загибель колег оголили всі проблеми, що нині існують у Держслужбі з надзвичайних ситуацій. Хлопці, не соромлячись, демонструють, у чому їм доводиться боротися із полум'ям.

Юрій Якубчик, рятувальник:

- Я не скажу, що мішок, це моя форма, але форма бажала б кращого!

- Скільки років цій формі?

- 29 років!

- А вам?

- Так само!

Дірки навчилися штопати, автомобілі - ремонтувати та фарбувати. Справляються і зі старими пожежними рукавами.

- Вони через деякий час прогорають, протираються! Ну ми ремонтуємо.

- Якщо людина щось хоче робити, то вона шукає шляхи, а якщо ні, то шукає причини.

Це керівник Вишгородського райвідділу про можливості та настрої своїх підлеглих. Каже: їхня робота - покликання. Вільних місць у штаті немає, але іноді ентузіазму ризикувати власним життям за дві тисячі гривень зарплати теж не знаходиться. 

- Зарплати більшей, матеріального забезпечення кращого.

Та хлопці обіцяють: попри всі проблеми готові й надалі рятувати людей.