Чи вистачить ліків хворим українцям? Мова про людей, життя яких підтримується лише медикаментозно. Це хворі на Віл-Снід, туберкульоз, онкологію та інші тяжкі недуги. За ухваленими ще навесні законами, Міністерство охорони здоров'я має доручити закупівлю ліків міжнародним організаціям. Це дешевше й прозоріше. Але чиновники не поспішають цього робити.

Іра обрала шляхетний життєвий шлях. Вона - волонтерка. Та ще й у непростій галузі - дитячій онкології.   

- В год диагноз "рак крови" слышат 700 детей в среднем в Украине.

Разом з організацією вона опікується 110-ма дітьми з двох великих столичних клінік. Рятувати маленькі життя, каже, дедалі тяжче.

Ірина Литовченко, волонтерка:

- Сейчас государство вообще ничего не закупает, за последние 2 года было приобретено всего 5 препаратов из 87 необходимых по протоколам, если не должны бежать родители, волонтеры по аптекам, не думать, как контрабандой завезти препарат, не зарегистрированный в Украине.

Тож під стінами МОЗ дівчина не випадково.

- Большинство наших проблем сконцентрировано в этом здании, к сожалению.

Вона не сама. Представники пацієнтських організацій сюди вже стежку проторували. Тепер кажуть про саботування відомством виконання закону про закупівлі ліків міжнародними організаціями.

Олена Ткаченко, кореспондентка:

- Минулого року, коли МОЗ провалило майже всі тендери по закупівлі ліків, саме міжнародні організації надали медикаменти для тисячів невиліковно хворих українців, зокрема, хворих на ВІЛ-СНІД. Їм припиняти лікування не можна, і необхідних ліків не купиш. Цими благами, які надали міжнародні організації, хворі користуються й досі.

- Я думаю, что около 50 тысяч людей в прошлом году было спасено, это разные заболевания.

Дмитро Шерембей - сам Віл-інфікований - знає, як воно - висіти на волосині від смерті, не маючи пігулок і розуміючи, що все лікування до того може зійти нанівець. Тож перспективі закуповувати медикаменти й вакцини через міжнародні організації - зраділи. 

Дмитро Шерембей, голова доброчинного фонду:

- Международные закупки, они исключают такое понятие, как посредник, как налоги, такое понятие, как закрытая наценка - это абсолютно белая цена препарата.

У цьому й притичина - стверджує Дмитро. Прозорість невигідна чиновникам. Ось аналіз лише деяких цифр. Ціна паковання кларитроміцину - препарату для онкохворих - у міжнародній агенції - 9 доларів, в МОЗі - 196-ть! 250 доларів різниця в закупівлі моксифлоксацину - ліків проти туберкульозу!  

- МОЗ в классической своей манере хочет распилить 4,5 млрд грн.

Цей солодкий, багатошаровий, бісквітно-кремовий торт - символ дерибану державних коштів. Креативу в міністерстві не оцінили.

- Ми можемо носити торти один одному, можемо спільно працювати.

Чиновники всі закиди про корупцію відкидають. Гальмування співпраці з міжнародними організаціями пояснюють, навіть не приховуючи - бюрократизмом.

Ігор Перегінець, заступник міністра охорони здоров'я України:

- Відповідно до закону підготовлені всі можливі підзаконні акти, які зараз знаходяться в органах законодавчої влади. Ви знаєте, як і я, що таке погодження в органах центральної влади, Мінфін, Мінюст.

До того ж заступник міністра натякнув, що для реалізації в них є роки! Мовляв, такий досвід інших країн.

Ігор Перегінець, заступник міністра охорони здоров'я України:

- Грузія зараз закупає всі вакцини, крім однієї, через ЮНІСЕФ, щоб передати ці закупівлі на ЮНІСЕФ, країна готувалався 3 роки.

То скільки ж знадобиться Україні? Тим більше, що вже чотири місяці від дня опублікування цих законів минули. Слідкуватимемо - як чиновники цінують життя невиліковно хворих співвітчизників.