Біженці з Донбасу втрачають надію на швидке повернення додому та готуються зимувати "на вигнанні". У Харкові один з найбільших таборів для переселенців терміново будує систему опалення. Тимчасові помешкання розташовані в лісовій зоні: жінки й діти вже мерзнуть вночі.

- Кочегаров-истопников тут хватит, я думаю!

Підприємець Володимир Рожко - власник колишнього піонерського табору "Ромашка". Купив його напівзруйнованим, з наміром поновити і створити базу відпочинку. Плани скорегувала війна. Від початку АТО тут прихистили вже кілька хвиль біженців. Слов'янські й краматорські - вже повернулся додому. Нинішня "зміна" - лугансько-донецька.

Марія, біженка:

- Нет, не скоро еще вернемся. Хотим домой, очень сильно хотим. Потому что чужое - есть чужое. Дом - есть дом.

Тут надають безкоштовні житла й харчування найбезпораднішим - жінкам з дітьми. З часом людям почала дошкуляти погода. У літню спеку в лісі було прохолодно й затишно. З кінця серпня ночі стали вже не свіжими, а холодними. Що буде, коли настане справжня осінь - тут навіть думати бояться.

Марія, біженка:

- У нас дети укрываются по 2 одеяла теплых, нам выдала администрация. В теплых носках спят, в пижамах теплых. Обогревателя у нас нет здесь. Нам бы как-то потеплей, потому что очень холодно. И сыро. Сыро очень. Ничего не сохнет. Если постирал, погода ужасная - сохнет 3-4 дня.

Колись у "Ромашці" було опалення. Та нині система - в руїнах. Обігрівачі використовувати не можна - не витримує електромережа.

Марія, біженка:

- Вот у нас здесь трое деток. У меня двое, и у второй мамочки тоже ребенок. И получается, если мы включаем - повыбивает и света не будет вообще. Поэтому мы как-то своими телами согреваем своих детей.

Власник табору милостей не чекає - поновлює систему опалення власним коштом. Хоча зізнається: заробітків цього сезону майже не було, а невеликі прибутки від бізнесу підприємець витрачає на утримання біженців.

Володимир Рожков, власник табору:

- Пока не видно, откуда возьмется денежка на замену окон и батарей. А это основное капиталовложение. Мы сделаем то, что можем сделать своими силами. Установим котел и перепроложим магистраль.

В підвалі одного з корпусів працює будівельна бригада - готують майданчик під котла. На газ поки не розраховують - тільки на доступне паливо. 

Ігор Чугунов, інженер:

- Это будет твердотопливный котел. Потому что с газом у нас в стране… Многие люди переходят на твердотопливный. Не первый уже в этом году ставим твердотопливный. Тут, мы видим, много необрезанных деревьев. Тут хватит топить года на два как минимум. Просто проторнировать. Чтоб даже тем же деткам на головы не падали обрубки эти, сучки сухие.

На будівництво в "Ромашці" опалювальної системи потрібна сума, велетенська для волонтерів. Але не для поважного спонсора. Два мільйони гривень. Володимир Рожко навіть обіцяє відпрацювати гроші.

Володимир Рожков, власник табору:

- И кстати - для таких людей. И в принципе, чтобы быть благодарным мне в свою очередь тем людям, которые готовы помочь лагерю, чтобы лагерь помог людям и чтобы я при этом остался благодарен людям. Я в принципе людям, желающим и имеющим возможность дать деньги на эти цели - я могу взять на себя обязательство об отдыхе для детей на будущий годы. Потому что у лагеря есть ресурсы.

Марія, біженка:

- Ехать нам некуда. Поэтому пока Владимир и Оксана нам дают возможность остаться - нужно отопление. Чтоб мы хотя бы могли перезимовать здесь.