До Житомира прибули прикордонники, що два місяці охороняли під постійними обстрілами державну межу в Луганській області. Зустрічали бійців як героїв.

- Настя, а кого ти зустрічаєш? 

- Мого папу.

- А де він був, знаєш?

- Да. На війні.

- А що він там робив?

- Захищав страну.

Настя два місяці чекала на батька. Дівчинка з різнобарвними кульками в руках і усмішкою на обличчі дивиться на найближчу людину і разом з мамою чекає миті, коли розійдеться шеренга й можна буде обхопити тата. На обійми з сином, братом і дядьком чекає родина Вербицьких. Їхній Євген також захищав східні рубежі України.

Олена Вербицька, мати прикордонника:

- Ці два місяці були щось страшне для матері. Но ви знаєте, його мужність переборола мене. Набирала я сили, терпіння. Він у мене мужній. І я вдячна Богу, що в мене такий син. І вдячна державі, що так виховала його. Такого сміливого. Він підтримав традиції дідов своїх захищати вітчизну. Так треба. Хлопці, комусь треба воювати.

Самі військові кажуть, що зустрічі з оплесками, сльозами й обіймами передувала тяжка та відповідальна робота.

Сергій Антонюк, керівник 1-ї зведеної мобільної застави:

- Завдання ставилося в нас - охорона державного кордону. На ділянці Луганської області. Ми були в зоні АТО. В районі населених пунктів Станична і Красна Талівка. Всі повернулися. Втрат немає. За дві застави в нас шість поранених, дванадцять контужених і один травмований. Перелом хребта при обстрілі.

Навіть досвідчені прикордонники зізнаються - було страшно. Втім, набільша проблема на Сході - це недовіра людей, які мешкають біля застав.

Ігор Марчук, прикордонник:

- Вони нікому не довіряють. В тому числі і нам. Оскільки зелені берети на кордоні завжди викликають повагу, але в цей час їм важко визначитися, кого підтримувати? І тому, я вважаю, що найкраще було б, коли б ми мали довіру тих людей, які там проживають.

За гідно виконану роботу десятки прикордонників отримали грамоти від обласної влади й почули слова вдячності. А коли командири нарешті дали команду "вільно", стомлені бійці нарешті змогли обійняти рідних. Прикордонникам пообіцяли відпустки, щоб бійці набиралися сил і за потребі змогли повернутися на державні рубежі. Хлопці кажуть - готові.