Проблеми армії лягли на плечі простих людей у буквальному сенсі. Амуніцію для військовиків львів'яни вже вкотре проносять через українсько-польський кордон на собі. Минулої ночі майже сотня добровольців доправила так 75 бронежилетів. Щоби ввозити спорядження централізовано, бракує політичних і дипломатичних рішень на рівні держави.

Мурашки - так жартівливо називають себе добровольці. Завдання просте - перейти через кордон у Польщу. Там взяти бронежилета й перенести його на український бік. На таке добре діло зголошуються і молодь, і люди похилого віку. У кожного своя мотивація.

Емілія Подляшевська, доброволець:

- Хто кров може здати, хто може поїхати туди, хто може грішми допомогти, хто може пройти так от.

Євген, доброволець:

- Там мій сусід пішов, на ту війну, в нього лишились там двоє діток, дружина молоденька. Дзвонить, що немає броніжилєта. Треба допомагати - будем допомагати.

Лариса Федорів, доброволець:

- Ми це мусимо робити, але взагалі для нашого війська це величезна ганьба. Що впродовж незалежності України ми не маємо достатньої кількості бронежилетів, нічого. Но зато ми маємо неймовірну кількість генералів, які сидять в своїх кабінетах. А діти гинуть, не маючи елементарного. Це соромно говорити.

Польським прикордонникам доводиться брехати. Легенда нехитра - йдуть до крамниці по продукти. Та назад, замість ковбаси і м'яса, "мурашки" доправляють у мішках армійське спорядження. Пані Катерині сімдесят три роки. На Сході воюють двоє її небожів. Бронежилета завважки чотирнадцять кілограмів бабуся пронесла до кордону на плечах понад кілометр. Про акцію почула по радіо.

Катерина Вітик, доброволець (73 роки):

- Як то вчула, вже не могла дочекатися до вечора, так того чекала до сьомої години. Приїхала стати поїхала. І дуже задоволена. Що я могла помогти. Бо що я можу помогти нашій Україні. 

Списані НАТОвські бронежилети купили в Німеччині по 200 єврів за штуку. Це значно дешевше, ніж коштують нові. На кордоні польським прикордонникам добровольці пояснюють - вживану амуніцію несуть для власного користування. Законодавство це дозволяє.

Валерій Веремчук, керівник Самооборони:

- І ці нові жилети можуть закуповувати лише державні, офіційні державні структури. Чи це збройні сили, чи це інше якесь міністерство чи відомство. Це їхні функції. В іншому випадку фірми польські, чи німецькі, європейські, які мають ліцензію, вони не продадуть нам, вам, журналістам, громадським діячам.

Дипломатичних чи економічних угод на державному рівні досі немає.

Андрій Мисик, активіст-доброволець:

- Стид за тих генералів тилових, які сидять, тих щурів тиловий, іншими слова їх назвати не можна, які за 100 днів не можуть вирішити елементарне питання, як це зробити на державному рівні. Мені встид за тих депутатів Верховної ради. Які не можуть вирішити це елементарне питання.

Амуніцію закупили на пожертви, які роблять підприємці й прості люди. Найближчим часом бронежилети передадуть воякам, котрі беруть участь в АТО.