Сьогодні на Рівненському армійському полігоні прощалися з вбитими поблизу міста Волновахи на Донеччині військовиками. Всіх їх мобілізували до 51 окремої механізованої бригади. Загинули вони вночі проти 22 травня.

Родичі загиблих на "вантаж 200" чекають з дев'ятої ранку. Та що в цинкових домовинах їхні діти, вірять не всі.

- Я мама Миколи Бондарука, але я надіюсь, що там моєї дитини нема, що він ще живий. Я надіюсь, що він живий, що вони помилились.

Такими сподіваннями ось уже п'ять днів живуть усі рідні загиблих. Люди кажуть: втрат могло не бути, якби військові мали надійну амуніцію й мудрих командирів. 

- Купили дітям на Володимир, купили бронежилети і каски, але дітям ніхто не віддав. Не віддали їм. Де ті бронежилети і каски, ніхто не знає. Син загинув, а зять остався. Каже: виставили голою мішенню в полі. 

Літак із тілами вбитих врешті приземлився в рівненському аеропорту обідньої пори. Командира бригади, який прилетів разом зі страшним вантажем, з судна винесли на ношах -  серцевий напад. Цинкові труни Уралами в супроводі ДАІ доправили до полігону. За кілька хвилин стало зрозуміло: більше рідним немає на що сподіватися - в домовинах їхні сини та чоловіки.

Кожного загиблого згадали поіменно. За спокій душ військовиків помолився священик. Їх пам'ять вшанували хвилиною мовчання. Під час церемонії не стримували сліз навіть чоловіки. Після прощання тіла загиблих повезли по їхнім домівках.

Людмила, родичка загиблого:

- Ми нічого не робимо, вони нам все організували, но нам треба ця організація така, але нас підтримують.

Ховатимуть загиблих завтра. За неофіційною інформацією, бригаду, в якій служили бійці, вже готують до повернення додому.