14-ро українських силовиків загинули під час антитерористичної операції, 66 - дістали поранень. Таку статистику наводить СБУ. У різних куточках України чи не щодня ховають бійців. Сьогодні в Сумах прощалися з офіцером спецпідрозділу "Альфа". Олександра Аніщенка вбили в сутичках під Слов'янськом. Провести його в останню путь прийшли кілька тисяч містян.

Нескінченним потоком люди несуть квіти та вінки до обласного театру. Попрощатися з підполковником спецпідрозділу Альфа, добрим батьком і чоловіком, Олександром Аніщенком прийшло багато колег, друзів, родичів і сотні городян.

- Хоча я цю людину не знала, все ж це єдина країна, і тому ми всі, можна сказати, брати сестри, ця людина боролась за нашу державу, тому в такій ситуації не можна було не підтримати і не прийти сюди. 

- Честно говоря, мне тяжело говорить, но человек был очень хороший, добросовестный, как человек, как специалист, во всех направлениях.

- Его очень уважали и подчиненные его, и его коллеги по работе, для нас это очень большая утрата. Я думаю, что он погиб как настоящий офицер, как настоящий солдат.

Майстер спорту, 44-річний Олександр починав кар'єру пожежником, але півжиття віддав службі безпеки України, 14 років служив в Альфі. Для родини він назавжди залишиться турботливим батьком і люблячим чоловіком. У перерві між відрядженнями до Слов'янська Олександр раптово скликав усіх друзів.

Тетяна Соколенко, подруга загиблого:

- И мы приехали все, собрались, и он все время говорил о том, что: я хочу, чтоб был мир, а мы не понимали, у нас же мирно, цветут сады,  а он уже знал, какая она, война.

5-го травня Олександр разом з товаришами потрапив у засідку. Озброєні бойовики на залізничному переїзді оточили БТРи військових і почали обстрілювали їх.

Володимир Іванюк, керівник УСБУ в Сумській області:

- Снайпери працювали, застосовували важке озброєння, гранатомети, навіть міномети були. Ну наших реально було хлопців 25, а там більше сотні. Ну і Олександр Григорович один із перших вступив в бій, прийняв основний удар на себе.

Він намагався врятувати з-під обстрілу пораненого товариша, та в нього самого влучив шматок набою. Рана виявилася смертельною. Поховали підполковника на Петропавлівському цвинтарі, на алеї почесних городян, під постріли автоматів.

- Все це неправильно, Росія ж веде таку війну, ну це ж все несправледливо, ми ж українці, ми живем на своїй землі, ми повинні її захищати, а не віддавати ворогу.

- Ми молимось і думаємо, як би його прекратити, щоб не було війни, щоб наші діти жили.