Київ надає притулок першим переселенцям із Криму. Людей облаштовують у пансіонатах у Пущі Водиці. Більшість біженців - родини з дітьми та люди похилого віку, що поїхали з півострова, бо бояться війни.

Ірина Винокурова, кореспондентка:

- Вже кілька днів на столичному залізничному вокзалі чергують волонтери, вони зустрічають потяги з Криму та розповідють прибувшим, куди в Києві можна звернутись по допомогу.

Людей спрямовують до консультативного центру з роботи з кримцями, що втекли з півострова. Облаштували його на вулиці Комарова 7. Тут пропонують тимчасове житло, допомагають влаштувати дітей у школу і садочок, а також радять, як переоформити пенсію, щоб отримувати її у столиці.

Світлана Назаренко, заступник директора департаменту соціальної політики Київської міськдержадміністрації:

- На сьогоднішній день ми вже поселили 80 осіб, в двух санаторіях, це Пуща Водиця, Юнкерова 14 і Юнкерова 9/13. Нам ще дали готелі міста Києва, є готелі і безкоштовні, є готелі, які надають триразове харчування, но коштує це 150 грн.

Працівники центру виконують і роз'яснювальну роботу. Адже чимало кримців не знають, що у столиці їх чекає.

Софія Буряк, фахівець департаменту освіти і науки Київської міськдержадміністрації:

- Вони чомусь бояться, що кримчан тут не люблять, вони чомусь навіть думали, що в Києві немає російських шкіл. Такая якась дезінформація поступає.

Це один із пансіонатів Пущі Водиці, що належить Київпастрансу. З понеділка він надає прихисток людям з Криму.

Валерій Слуцький, керівник підрозділу КП Київпастранс:

- На данный момент у нас живет 46 человек, зарегистрированых 60, просто некоторые люди жили в Киеве уже две недели на съемных квартирах, сейчас выделили им эти помещения, где жить. Сейчас перевозят вещи. Семей у нас крымскотатарсикх три, военных семей у нас нет, обычные гражданские люди, которые, как я понимаю, без вещей, вообще так - бросили все, поехали сюда.

Чимало людей не хоче відкрито говорити про причини переїзду. Адже у Криму залишилися родичі і переселенці бояться за них. Ця жінка з двома онуками й дорослими дітьми прибула з Євпаторії. Каже, реальної загрози не відчували, але весь час жити у страху - не захотіли.

- Некомфортно, понимаете, над всеми зданиями, учреждениями росийские флаги, все переходит на росийское законодательство. Все это нам как-то чуждо, и поэтому вот эта неизвестность, этот страх существовал.

Її онуки по-дитячому розповідають, чому подалися з Криму.

- Потому что мы боялись там. 

- А чего боялись?

- Что будет война.

Сусанна - кримська татарка із Симферополя. Приїхала з чоловіком, з дня на день чекає на сина. Зізнається - боїться росіян, які нині хазяйнують на півострові.

Сусанна, мешканка м. Симферополя:

- Получается, что они у нас делают, что хотят. У меня взрослый сын, он служил в украинской армии, они ждут, они готовы пойти за Украину, но я не готова отправлять сына на войну. Мы никто не хотим войны.

Скільки ці люди пробудуть у столиці - не знають. Втім кияни, коли почули про тимчасових переселенців, почали приносити до пансіонату їжу. За два дні наскладали тижневий запас.

Наталя, мешканка м. Києва:

- Крупы, сушку, фрукты, консервация, то, что по потребности, по соцсетям прошла информация по СОС Крым, вещи для детей, подросткам, по возрастной категории от 2 до 13 лет. 

Щоб виявити гостинність, принесли навіть кілька київських тортів.

Людмила, мешканка м. Києва:

- Это мы уже бежали, схватили, потому что хотим от всей души, от наших киевлян принести хотя бы такую галочку, что мы за Крым, за наших любимых, будем всегда их поддерживать.

Кухарі пансіонату вдячні киянам за харчі. Зазначають: нині потрібні овочі й молочні продукти.

Ганна, кухарка:

- Нам треба овочі свіжі, от щоб достатньо було свіжих овочей, помідори, трохи огріків, перець, зелень. Діти в нас є, можна йогуртів привезти.

Окрім того, є потреба в побутовій техніці.

Валерій Слуцький, керівник підрозділу КП Київпастранс:

- Такие бытовые вещи, как стиральные машины нужны, холодильники, даже элементарные бытовые вещи, как шампуни, моющие средства и так далее, потому что очень многие люди без вещей приехали.

Тож переселенці й далі розраховують на допомогу небайдужих людей.