Єдина Україна, мир і честь - саме за це вони і вдень, і вночі тримають оборону. Українські військові вже кілька тижнів у заблокованих російськими вояками частинах. Утім, бійці не втрачають віри і не занепадають духом. Кажуть: захищатимуть, якщо буде потрібно, свої бази до останнього і присяги не порушать.

- Вот то, что флаги вывесили росийские по периметру, там один, там второй, там они окопались полностью, там вырыли траншею, чтобы люди вообще не могли добраться до части, трактор вчера приезжал.

На своїй рідній землі, як у в'язниці. Вже кілька тижнів так живуть бійці першого феодосійського окремого батальйону морської піхоти у Феодосії. Оточені зусібіч російськими вояками, українці не втрачають мужності.  

- Я честно скажу, я волновалась, и когда комбат сказал, что все, мы не сдаемся, держим оборону, практически сразу, только он отошел от ворот, пошел штурм, готовимся к штурму.

- Начали рыть траншеи, выставлять стволы.

Морпіхи зазначають - без наказу не відступлять. І готові були до бою з першої хвилини облоги. 

- Стрелять никто не хотел, но мало ли что могло быть, надо было батальон защищать и людей, которые в нем находились, стояли все друг за друга, за вот этот клапоть земли небольшой, не отдали бы, до последнего матроса стояли бы и будем стоять до последнего.

Цих сміливих чоловіків і жінок не зламали ані облога, ані відсутність підмоги. 

- Я стою за те, щоб мої браття морські піхотинці після того, як все це закінчиться, могли пожати мені руку і сказати: пам'ятаєш, як це було. Я стою за те, щоб в майбутньому мої діти, правнуки і нащадки, пишалися мною, я стою, за Україну, за цілісність її.

- Хочется жить в своей стране, петь свой гимн и стоять на плацу под своим украинским флагом, потому что это моя родина, я здесь живу.

- Победа будет за нами, пусть она будет идеологическая, но мы уже выиграли, морально, но мы выиграли, потому что морально никто не ожидал, что мы все останемся на местах и будем выполнять свой долг, поэтому ребята все молодцы. 

Нині морпіхи у Феодосії сподіваються, що політики владнають конфлікт миром. Тоді вони зможуть нарешті побачити рідних. А поки переказують їм вітання, просять не тривожитися і дякують всім українцям, які підтримують армію в цей нелегкий час. 

- Мама моя зараз дома сидить, вона мене чекає, вона зараз знаходиться в Черкасах, так як і мої сестрички. Хочем передати: не переживайте за мене, в мене все добре, і все буде добре.

- Мать, отец, не переживайте, все нормально, тут никто не стреляет. Бог даст, свидимся.

- Передаю привет всем родным своим, маме, папе, сестре своей, она у меня маленькая, ей девять лет. Люблю вас очень.

- Я, Батьківський Петро з Тернополя, хочу передать привіт своїм родичам, мамі, татові, братові, всім сестрам, всім, хто мене знає, настрій у нас бойовий, я думаю, що прорвемся. Слава Україні!