Жителі села Гусиної Поляни повстали на Харківщині. Через реконструкцію мосту люди втратили сполучення з "великою землею". Діти в садочок, дорослі на роботу, пенсіонери в лікарню переправляються через річку утлими човнами. Люди бояться, що за перших морозів узагалі опиняться в ізоляції.

Гусина Поляна - село на чотириста подвір'їв за 15 кілометрів від Харкова. Та мешканці маленького населенного пункту нині почуваються, як на острові. У вересні старий аварійний міст несподівано розібрали... за наказом очільника сусіднього села. Адже саме йому належить конструкція.

Сергій Двойников, голова Васищевської селищної ради:

- Да, немножко некомфортно. Но лучше б было, если б туда упала большегрузная машина? А еще, не дай Бог, легковая? С этого моста?

Чиновник не надто переймається проблемами сусідів. Він замовив реконструкцію мосту, не порадившись з колегою на тому боці річки, і навіть не попередив його.

Людмила Танашкіна, секретар Борівської селищної ради:

- Когда убирали этот мост - не ставили в известность нашу раду. Наши жители пользовались этой дорогой, своими силами мост этот восстанавливали.

Що міст треба реконструювати - люди згідні. Але будівництва немає. Востаннє робітників тут бачили у вересні - вони демонтували конструкцію. Селищний голова сусідів пояснює: вже коли зруйнували конструкцію, з'ясували - проект треба доопрацювати. Тож радить селянам набратися терпіння.

Сергій Двойников, голова Васищевської селищної ради:

- Сейчас там возник один вопрос - по подводной части. Я думаю, что он в ближайшее время разрешится. И работы будут продолжены.

Люди не вірять цим обіцянкам, тому й зібралися на мітинг. Скаржаться: пошти немає, медпункт не працює, міст - зруйнували. Тепер вони їздять до Харкова манівцями. Самі проклали шлях: знімальна група Свідка спробувала дістатися села цим маршрутом. Бездоріжжям, полями й пагорбами, уздовж рейок й мало не по них. Потім стежина пірнає під залізницю. Утім, і це сполучення можливе, поки немає дощів.

Андрій Кузьменко, мешканець с. Гусиної Поляни:

- И все. Все движение остановится. Прекратятся поставки продовольствия в магазины. Соответственно, ни скорая помощь, ни пожарка ни при каких условиях к нам не доберется. Мы полностью обрезаны от цивилизации.

Нині ще одним транспортом сполучення є човен. Та діставатися ним можна лише в годину пік - уранці й увечері.

Андрій Кузьменко, житель с. Гусиної Поляни:

- Вот. Две лодочки стоит. И за 5 грн вас - пожалуйста - хоть туда, хоть оттуда доставят. Но только в час пик.

Саме так возять до садочка дітей і онуків селяни. Жінки з жахом думають про прийдешню зиму.

Тетяна Кочергіна, мешканка с. Гусиної Поляни:

- Кто ж будет по ледяной воде, когда вокруг будет снег и температура минусовая? Вдруг в ледяную воду? Вы видели, какие там лодки? Там же вообще ничего не приспособлено. Они садятся вместе с мамой и пошелохнуться не могут, чтобы не упасть в воду. Третий никто не садится, потому что не выдержит.

Тож у Гусиній Поляні - революційні настрої. Люди вимагають, щоб їм негайно полагодили моста. Інакше - погрожують вийти на велику дорогу й зупинити рух транспорту.