Грандіозний скандал в американському штаті Флориді. На місці жахливого злочину закінчили розкопувати могили з кістками вихованців інтернату для проблемних підлітків. Учні не витримали знущань педагогів.

Це кладовище при школі-інтернаті для складних підлітків у містечку з красивим іменем Маріанна. Простенькі металеві хрести - офіційні могили. А поряд - не позначені нічим і незареєстровані - неофіційні. Скільки їх - невідомо. Можливо, десятки.

Ейрин Кіммерле, антрополог, керівник пошукових робіт:

- Ми промацали кілька ділянок радаром і виявили аномалії. Тут, безумовно, є невраховані могили. Розкопки покажуть, скільки людей було похоронено.

"Неофіційні" поховання датують п'ятдесятими-шістдесятими роками минулого століття. Саме в цей період зникло багато вихованців закладу. Про нього завжди була погана слава. Про жорстокість тутешніх працівників, вихователів розповідали страшне: дітей позбавляли їжі й пиття, били пасками з металевими бляхами. За спробу втекти нещасні діставали до сотні ударів, а якщо винуватець був чорношкірим - до двохсот. Сексуальному насильству піддавали кожного десятого вихованця. Для тортур у школі навіть виокремили корпус під назвою "білий дім". Далеко не всім вдалося вийти звідти живими.

Ейрин Кіммерле, антрополог, керівник пошукових робіт:

- Багато хто намагався втекти з інтернату. У документах ідеться, що причиною їх смерті стала травма. Одного застрелили, інший помер від удару по голові. Понад двадцятеро дітей не прожили там і трьох місяців.

У Кайлі Варнедоу в цій школі загинув рідний брат. Він витримав лише чотири тижні. Батькам просто написали, що Томас захворів на запалення легенів. Тіла сім'ї не передали, місця поховання не повідомили. Продовж багатьох років усе, що коїлося в цьому закладі, замовчували. Її колишні вихованці марно намагалися привернути увагу до інтернату. Школу вдалося закрити лише 2011-го. Та прокуратура штату відмовилася порушити кримінальну справу: заявила, що свідчення колишніх учнів про злочини працівників - непереконливі. Нині ж у розслідуванні щодня дедалі більше моторошних деталей.

- Ми не хочемо засудити владу Флориди. Для мене важливо, щоб мій онук знав, що сталося з його родичем, моїм дядьком. Так зможемо подолати гіркоту, примиритися й рухатися далі, аби цього більше не сталося.

Покарати винних і не вдасться - нікого з катів вже нема серед живих.