Чи не щодня вони проходять крізь вогонь і воду, готові виїхати на страшну аварію та й у частині можуть дати ладу. Рятувальниць дедалі більше, і зазвичай вони керують своїми колегами - чоловіками. Не відпочиватумь жінки й на своє свято - 8 березня. Про відважну частину слабкої статі - в сюжеті Павла Прядка.

Її робочий день у цій маленькій частині на Київщині починається з восьмої ранку. Пані Людмила керує сімнадцятьма бравими чоловіками вже п'ять років. Підлеглі ж свого захвату від шефині не приховують. 

- Вимоглива жінка, спуску нам нікому не дає.

Машини начищені до блиску, порядок на кухні та в кімнаті - мнсівці кажуть: вже звикли до такого ладу.  

- Зразу тільки приїхали після пожару, первим делом робимо уборку машини.

Та поки в селищі спокійно, надзвичайники мають час, щоб приготувати обід. У частині - як удома на перше - український борщ.

- Щас налупим картоплі, мясо вкинем.

А ось керівництву не до обіду. Пані Людмила працює сім днів на тиждень. На роботу свою не скаржиться, проте зізнається: іноді буває сутужно. Найтяжче, коли бачить людську смерть.

Людмила Бухал, керівник пожежної частини:

- Не думала, що буду працювати на такій роботі. Спочатку було враження такі не знаю, може страх, а зараз вже це те як звичайна робота! 

Окрім паперової тяганини доводиться й на автомобільні аварії виїжджати та й на пожежі чоловіками керувати.

- Кричу, буває й так, що можу постукати ось так!

Чоловіки ж на настрій керівниці намагаються не зважати, а ображатися не вміють: мовляв жінка все-таки. А ось на весняне свято обіцяють її здивувати, чим саме - не зізнаються.

- Цвети, ну подарок якийсь подарим.