Відновити зруйнований більшовиками храм, чи залишити на його місці сквер? Мешканці столичної вулиці Багговутівської - з одного боку, та священнослужителі разом із парафіянами - з іншого. Вже кілька років люди не можуть знайти спільної мови.

Парафіянин з місцевим жителем:

- Здесь был сквер.

- Здесь был храм.

- Здесь был, был сквер.

- Был и царь, понимаете, был и гетьман, где они? Нету.

- А Бог был, есть, и будет.

- Правильно. Но храм - это не бог.

Ось на цьому місці наприкінці 19 сторіччя коштами Олександра Багговута побудували Феодорівський храм. 1935 року його зруйнували, облаштувавши тут сквер. Від 2008 року на цьому місці почали розкопки, а знищену колись святиню на вулиці Багговутівській вирішили відновити.

Петро Семащук, настоятель храму:

- Були виявлені святині, були виявлені архітектурні пам'ятки - це точна копія ковукції гробу господнього, точна копія печерного храму на честь Климента Римського в Херсонесі, ну, і, власне, самі фундаменти федорівсього храму які на диво збереглися у чудовому стані.

Та місцеві мешканці категорично проти будь-якого будівництва.

Людмила Іванівна, мешканка м. Києва:

- Мне лучше, чтобы мои внуки в этом скверике росли, чтоб я могла выйти с внуком, и посидеть, в парке. Я ж говорю - белок кормили, белочки с рук орешки ели.

Крім того, в районі і так чимало церков, наголошують місцеві, тому тут храму не хочуть.

Тамара Григорівна, мешканка м. Києва:

- Зачем восстанавливать этот храм, если у нас в округе более десяти культовых сооружений. Вот сто метров - я меряла шагами, 100 метров - громаднейшая церковь построена в областной больнице, их две там, возле "Фуршета" одна, Чернобыльская другая, на Нагороной ещё. Какое количество культовых сооружений нужно в нашем районе?

Священнослужителі, тим часом, не маючи поки узгодженого плану будівництва та документів на цю земельну ділянку, правлять служби на руїнах храму, який мріють відбудувати.

Петро Семащук, настоятель храму:

- На сьогоднішній день ніякого будівництва не ведеться, просто парафія на сьогоднішній день оберігає те, що вона своїми силами, своїм трудом віднайшла.

Ідею відновлення на цьому місці храму підтримують і волонтери доброчинного фонду, що опікуються онкохворими дітьми з Обласної лікарні, розташованої поряд.

Євген Рибаков, директор благодійного фонду "Дар надії":

- Мы сотрудничаем с отцом Петром уже более четырех лет на благотворительной почве, мы вместе помогаем онкоболным детям, которые проходят в областной больнице. Отец Петр и его прихожане кроме духовной поддержки еще материально помогают нашим детям, плюс - прихожане храма являются еще донорами крови, опять же, для наших детей.

Людмила Леонідівна, парафіянка:

- Люди образумятся, и, всё-таки, они поймут, что это для их детей надо, понимаете? Я там вижу, что там старики, мне просто их жалко. Старики, которым осталось очень мало, и они против Бога идут.