Напередодні Міжнародного жіночого свята "Свідок" розповідає про незвичні професії прекрасної половини людства. Наступний матеріал - про тяжкі трудові будні тендітної бодігардки зі спецпідрозділу "Титан".

Це - Людмила. Вона, як і тисячі жінок, зранку прямує на роботу. Як і сотні дам - чепуриться перед дзеркалом, і лише як одиниці панянок - рушає в бій!  Є така робота - людей охороняти. Людмила - бодігард.

Ситуація ця - інсценування. В реальному житті нападають украй рідко. Бо робота Люди - цьому завадити.

Людмила Хомич, співробітниця спецпідрозділу "Титан" м. Києва:

- Який, можливо, не той погляд - це все ми повинні враховувати, тому що за цим поглядом та рухом може бути будь що, ми повинні думати за 3 кроки вперед, ніж зловмисник.

Бодігардом жінка працює вже три роки. Влітку, приміром, охороняла спадкоємницю роду Романових. Нині стереже іншу людину. Кого - ані пари з вуст. Говіркіша про улюблену зброю.

Людмила Хомич, співробітниця спецпідрозділу "Титан" м. Києва:

- Найулюбленіша? Форт.

Поцілює жінка в десяточку. Гірше - вже й не знає як. Та й у спарингу з колегами-чоловіками на рівних.  Тим більше, що жінки в "Титані" на вагу золота.

Людмила Хомич, співробітниця спецпідрозділу "Титан" м. Києва:

- Чоловіків приблизно 500, а жінок - 13.

Тренери з панянок, зокрема, Людмили, не нарадіються. Кажуть, працювати з прекрасною статтю приємніше. Й не тільки тому, що око милується.

Василь Бочкар, тренер із рукопашного бою:

- Иногда девочки трудолюбивы, терпимы, меньше балуются, больше слушают, ребята более фривольные.

Дівчата, каже, вирвуть перемогу чи не зубами. Утім, це тільки на роботі, додає Людмила.

Людмила Хомич, співробітниця спецпідрозділу "Титан" м. Києва:

- На роботі я повинна бути бодігардом, а дома я повинна бути дружиною. Таких у нас відносин - стій, іди сюди…

Та й сперечатися з такою цілеспрямованою панянкою чоловіки, мабуть, не ризикнуть.