Тим часом, на Донеччині пенсіонер виніс із вогню двох діточок: 4-річного Віталіка та трирічного Сашка. Малечу на кілька хвилин залишила без нагляду мати. Малі знайшли сірники й підпалили ліжко.

Тетяна Нестеренко, в.о. керівника служби у справа дітей Жданівської міськради:

- Стечение жизненных обстоятельств. У матери схватила спина, деток она в садик отвести не смогла. При этом в городе не было воды, она решила пойти набрать воды - у нас там посёлочек через дорогу, она там решила набрать воды в колодце. А в это время дети играли спичками.

На щастя, запах диму з сусідньої квартири вчасно відчула пильна пенсіонерка. Жінка покликала на допомогу і подзвонила пожежникам. Поки ті їхали, сусіди не стали гаяти часу. Діяли, наче рятувальний підрозділ. Один вибив двері, інший побіг по воду. Петро Михайлович схопив ліхтарика й вскочив до палаючої оселі.

Петро Гребенщиков, рятівник:

- Малый закашлял, я же так иду, свечу, боюсь наступить. Подхожу - а он так согнулся, маленький. Я его схватил, прижал так под себя. Свечу и думаю, где же старший. Ничего не видно. Уже хотел выйти, но подумал, если сейчас выйду, то второй раз туда уже не зайду.

Кілька секунд пошуків - й у руках пенсіонера опинився старший хлопчик. Той ховався від пожежі під столом у залі. Діток доправили до Жданівської лікарні. Діагноз - отруєння чадним газом середньої тяжкості.

Андрій Петрушев, лікар-анестезіолог:

- В данной ситуации все закончилось хорошо, дети остались живы, но могло закончиться и по-другому.

Рятівник дітей тепер приймає від батьків подяки й розповідає: діяв швидко, адже свого часу отримав неабияку підготовку.

Петро Гребенщиков, рятівник:

- Нас готовили, был внештатным горноспасателем, набирали нас молодых. Проходил эти огни, дымовые, в подвал кидали, в подвал кидали обугленный - больше 50-ти градусов там было. То есть, я уже не боялся ни огня, ни дыма, не боялся уже.

Постраждала родина тепер житиме в родичів. Доки міська влада допомагатиме із ремонтом у згорілій оселі, хлопчики будуть під постійним наглядом дідуся й бабусі.