Набагато спокійніше святкують День незалежності... за ґратами. Скасування смертної кари - один із найгуманніших здобутків вільної України. Тож Вікторія Балицька подивилася, як відзначають державний ювілей довічно ув'язнені.

Сокальська колонія найсуворішого режиму. Вона для особливо жорстоких та небезпечних. У цих камерах відбуває покарання шістдесят шестеро убивць. "Довіку волі не бачити" - про Сергія. Він позбавив життя двох людей. День незалежності для нього - більше, ніж свято.

Сергій, засуджений до довічного ув'язнення:

- Розстріл. За радянський часів був би розстріл, завдяки незалежній Україні мені зберегли життя.

Сергієве життя - не мед. Про святкування може лише мріяти.

Сергій, засуджений до довічного ув'язнення:

- Ну, можливо, десь би в місті якесь міроприємство би відвідав. З дітьми, з жінкою, а тут в нас все буденно. Буде святковий обід, як завжди. Щось дадуть краще.

Щось ліпше - це червоний борщ. Над ним зранку пріє засуджений Роман.

Роман, засуджений до довічного ув'язнення:

- Готуємо зажарку для борщу. Сьогодні на обід в нас борщ червоний і картопляне пюре. І салат з капусти. Це в нас морква і цибуля, топляться шкварки, тоже для борщу.

На концерт довічникам - зась. Зате засуджені з м'якшими вироками та зразковою поведінкою мають щастя подивитися на жінок - дехто тут їх не бачить десятками років. На сцені - співачки в максимально закритих сукнях, із не сучасним репертуаром, та все одно приємно.

Усе чудово, проте більшості засуджених таки бракує головного атрибуту свята - чарки.

Керівник установи:

- Сто грам в установі заборонено.

А ось в адміністрації колонії незалежність України асоціюється з іншими здобутками.

Ігор Макара, керівник Сокальської виправної колонії:

- Перші роки незалежності можна сказати, що то були часи голоду. Було таке навіть явище - не доїдали. Голі, босі ходили. Хліб був проблема. Зараз в нас засуджені харчуються добре.

Ситі і збентежені тюряжники розходяться по камерах. Та можна продовжити святкування й після відбою - мріючи про власну Незалежність.