До двадцятиріччя незалежної України оголосили наймасовішу за весь цей час амністію. Майже тринадцять тисяч засуджених перетворяться на вільних громадян. Більшості просто пробачать умовні покарання, а три тисячі - вийде з колоній. Щоправда, волі вони трохи побоюються.

Хитаючись, ішов вулицею чоловік. У кишені тримав щось схоже на зброю. Він пограбував кількох людей: забрав мобільні телефони та гроші.

Олена Василяка, помічник керівника Дніпровського РУ міліції м. Києва:

- Затримали його за декілька хвилин, а в кишені у нього було вилучено замість зброї пляшечку з-під ліків.

Спочатку запевняв: не знав, що робив. Амнезію та некерованість спричинили змішані алкоголь і заспокійливі ліки. Утім, згодом зізнався: діяв свідомо. Просто знову за грати закортіло.

Олена Василяка, помічник керівника Дніпровського РУ міліції м. Києва:

- Сорокарічний чоловік - він неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за крадіжки, пограбування.

Десять років він був на волі, на десять тепер його посадовлять. Підозрюваний зізнається: втомився шукати ліпшої долі.

Едуард Багіров, правозахисник:

- Вот у меня справка с фотографией - куда ни ткнусь, говорят: "Да не нужен ты нам, ты зек".

Правозахисники обурюються: права колишніх в'язнів утискають. Ні роботи, ні медичного обслуговування. Не те, що в інших країнах. Як ось у Сполучених Штатах.

Едуард Багіров, правозахисник:

- Предоставляют жилье, предоставляют работу. Там ты не можешь получить лицензию, если там не будет указано, что ты обязан трудоустроить 10-15 бывших заключенных. У нас тоже такой закон есть, но никто его не применяет.

Вітчизняні центри зайнятості теж зобов'язані колишніх в'язнів прилаштовувати. Для них цьогоріч тільки у столиці забронювали двадцять місць. Утім, робота некваліфікована.

Олександр Ганієв, керівник відділу Київського міського центру зайнятості:

- Ми зтикаємося дуже часто з такими випадками, коли ми надаємо робочі місця, можливості працевлаштуватися цим особам, але вони самі не бажають працювати.

У Житомирській міській раді так само пропонують іти працювати на державні підприємства. Проте арештанти звертаються до приватників і заробляють не копійки, а тисячі. Надто в кого є професія, бодай робітнича. Приміром, у четвертій Житомирській виправній колонії засуджені можуть здобути будь-який фах, обрати його з понад двадцяти. Практику проходять у самій колонії. Вона спеціалізується на деревообробці, виготовленні столярних виробів, парканів та дорожнього покриття.

Володимир Грищенко, заступник директора Житомирського навчального центру №4:

- Ми видаєм після навчання свідоцтво державного зразка, де ні слова не говориться, що вони здобули професію, перебуваючи в МПВ. Печатка ставиться Міністерства освіти і науки.

Анатолій Бобриньов, заступник керівника управління Пенітенціарної служби України в Житомирській області:

- Ми пішли далі - засуджені мають можливість отримати вищу освіту в МПВ, Два інститути - приватні, не державні, - пішли з нами на співпрацю.

Андрій один із тих, що скористався з можливості будувати майбутнє ще за ґратами. Сюди потрапив ще хлопчиною - у вісімнадцять. За що - розповідати не хоче, але злочин тяжкий. Відсидів шість років, за цей час здобув дві професії в технікумі.

Андрій, засуджений:

- Оператор котельні та електромонтер.

Вже два роки як студент, навчається на менеджера. Тож волі хлопець не боїться.

Андрій, засуджений:

- На даний час відбув 6 років, пройшов спостережну комісію, очікую суда. Якщо пройде судове засідання і його рішення буде позитивним, то буду, як то кажуть, дома.

Отже, скоротити перебування у в'язниці можуть і самі засуджені, якщо працюють і на добро закладу, і над собою.