На фронт Степан Модестович Степаненко пішов у сімнадцять років - 1944-го. Мінометником дійшов до Польщі, потому служив на Західній Україні. Після демобілізації пішов до міліції: попрацював у багатьох районах Київщини. Службі віддав 32 роки, але не заспокоївся й після виходу на пенсію. На роботу ходив аж до сімдесяти шести.

Степан Модестович каже, раніше працювати в міліції було набагато простіше. Злочинів було в десятки разів менше, а вбивство вважалося надзвичайною пригодою.     

Степан Степаненко, ветеран Великої Вітчизняної війни:

- Люди оказывали помощь. У меня, например, в районе все объекты были закрыты. У меня там были люди, которые могли сразу сообщить, если совершится какое-то уголовное преступление. Сейчас этого нет. Люди не доверяют.

На карбі ветерана - сотні розкритих злочинів. У Києві, наприклад, затримав банду автовикрадачів-грабіжників магазинів.

Траплялися й курйози. В Баришівці Степан Володимирович провів інструктаж серед комбайнерів і водіїв - аби не крали під час жнив. Разом із сумлінними підопічними зробили фото на пам'ять.

Степан Степаненко, ветеран Великої Вітчизняної війни:

- И вот один из этих, которые сфотографированы были, взял и совершил преступление, хотя я его инструктировал не совершать. 

Степан Володимирович має чотири ордени та 32 медалі. Та через скромність нагород ветеран ніколи не вдягає. Зараз йому вісімдесят чотири, втім на здоров'я не нарікає. Має прекрасну пам'ять та мріє написати книгу спогадів - аби розказати людству про важкі фронтові роки, службу в міліції та щасливе сімейне життя.