Останніми роками помітно поменшало дитячих садків, і родини дедалі частіше вдаються до послуг нянь та приватних доглядальних закладів. Хто виховує наших дітей і чи варто довіряти цим людям?

Дарина ретельно обирала дитячий садок для донечки, і врешті-решт звернулася в новий приватний заклад. Аби дівчинці забронювали місце на осінь, передоплату треба було внести ще на початку літа. За цей час садок мали підготувати до приймання вихованців.

Дарина, мешканка м. Києва:

- Визуально все было очень хорошо, то есть, хорошо обустроенный садик, хорошие игрушки, нам обещали две нянечки на 8 человек в группе, психолога.

Втім, насправді все склалося інакше - нічого з обіцяного в закладі до осені не зробили, й мати вже першого дня вирішила забрати і дитину, і гроші.

Дарина, мешканка м. Києва:

- Нам сказали, что денег нету, в обороте, и нам их вернут без вопросов через месяц. А вот дальше начались истории, когда ты не можешь вызвонить человека, приезжаешь на место - а его нету, он начинает скрываться.

А ось Жанна вважала, що найліпше для дитини - няня. Тож знайшла через агентство доглядальницю з купою рекомендацій і досвідом роботи. Згодом також пошкодувала.

Жанна, мешканка м. Києва:

- Я поймала свою няню на том, что она повела ребенка по своим медицинским делам в институт урологии, и оставила там на целый час в коридоре.

Тепер Жанна категорично проти нянь, і після невдалого досвіду вирішила доглядати свого сина самотужки.

Жанна, мешканка м. Києва:

- Чаще всего на эту работу идут люди, которые считают, что в семьях платят большие деньги, но не считают, что они должны себя чем-то обременять. Они приходят, сидят дома, очень часто говорят по телефону, смотрят телевизор, ребенком занимаются мало.

Ірина Винокурова, кореспондент:

- Договори, що регламентують стосунки з нянями та приватними дитячими садочками, зазвичай, складені таким чином, що їх порушення не несе жодних наслідків. Що ж залишається? Або глядіти своїх дітей самим, або віддати їх в державний садочок.

Більшість батьків віддає перевагу якраз державним дитячим закладам. У самих садках зауважують: тут дітей і доглядають, і розважають, і навчають - малюки граються, танцюють, малюють. А найголовніше - спілкуються одне з одним.

Людмила Носач, завідувачка дитячого садочку № 599:

- Цього в сімейному вихованні, і, тим паче, з гувернантками чи нянями немає. Там одній дитині приділяється увага, а в дитячому садочку - колектив, є з ким дитину порівнювати.

Перевагою в садочку називають і вік вихователів - недосвідчених тут немає.

Людмила Носач, завідувачка дитячого садочку № 599:

- В дошкільному закладі у нас середній вік вихователів складає 46 років, тобто, в основному, це люди зрілого віку.

Середня зарплата виховательки - 1200 гривень. Якщо в одній групі десь двадцятеро-тридцятеро дітей, то за одне маля доглядальниця отримує від держави 40-60 гривень на місяць. Тому окремі працівниці інколи пробують влаштуватися нянями в родинах. Проте згодом повертаються в дитячий заклад. Так свого часу вчинила й Наталя. Коли її вихованка пішла до школи, жінка знову почала працювати в садку. Бо в сім'ї непросто.

Наталя Заволока, вихователька:

- В родину? Ні. В мене є бажання велике, побажання, скоріше, щоб нашу професію підняли на рівень гувернанток в плані матеріальному.

Натомість у батьків інше побажання - аби державних дитячих садків вистачало на всіх.