Чверть століття тому Україна пережила безпрецедентну катастрофу - аварію на Чорнобильській атомній електростанції. 26-го квітня 1986-го року вибухнув четвертий енергоблок ЧАЕС. Про масштаби трагедії світ дізнався лише через кілька діб. Наслідки аварії ліквідовували правоохоронці, пожежники, солдати й добровольці без жодного захисту від радіації. Багато з них нічого не знали про опромінення. Реальні наслідки катастрофи, на думку деяких науковців, будуть відомі аж 2026-го року. Адже покоління, що потрапило під безпосередній вплив радіації, тільки почало заводити сім'ї й народжувати дітей. Тим часом, у десятиріччями безлюдній зоні відчуження розквітла природа, і тепер туди возять туристів.

Контрольно-перепускний пункт "Дитятки". За ним розпочинається зона відчуження. 260 тисяч гектарів землі, як магнітом, притягують сюди туристів, а ще більше - злочинців. Двісті-триста автомобілів сюди заїжджає щодня, і це лише офіційно. А є й ті, хто пробирається в зону незаконно.

Борис Семенюк, керівник відділу міліції зони ЧАЕС:

- Автомобіль ЧАЕС вивозив з зони кольоровий метал.

- Багато?

- 114 кілограм свинцю вивозили.

Їдуть у зону незаконно, найчастіше, шукачі металу, дерева і браконьєри. Врешті радіоактивну здобич розповсюджують у всій Україні. Місцеві правоохоронці кажуть: злочинців не лякають ані колючий дріт, ані дика природа. З чим їх тут тільки не ловлять.

Сергій Русанівський, командир батальйону міліції з охорони зони радіоактивного забруднення:

- З усім: з рибой, металом, з іконами, з ножами, з руж’ями, з усім ловили.

Щоб виявляти таких порушників, зону доводиться щоденно патрулювати.

Марина Борисполець, кореспондент:

- Отак нині виглядає село Бички, в ньому знаходиться один з кордонів зони відчуження, сорок хат стоять пусті та розвалені. Окрім журналістів, міліціонерів або ж порушників нога людини тут не ступала 25 років.

На перепускному пункті "Бички" мешкає троє правоохоронців. Чергують вони тут вахтовим методом: п'ятнадцять діб у зоні, стільки ж удома. Чоловіки кажуть: порушників не бояться, хіба що інколи самотньо буває.

Олексій Івицький, співробітник міліції з охорони зони радіоактивного забруднення:

- Просто непривычно, будем так говорить. Не страшно, а непривычно. 15 дней живешь как бы на отшибе, людей не видно, только втроем друг на друга смотрим, ходим, общаемся друг с другом.

Сьогодні в зоні відчуження працюють двісті тридцять восьмеро правоохоронців, а рівно 25 років тому - під час страшної аварії до Чорнобиля їхали тисячі співробітників міліції - ліквідовувати наслідки катастрофи. На пам'ять про понад три тисячі правоохоронців, що померли від радіаційного опромінення, в Києві відкрили монумент. Загиблих вшанували хвилиною мовчання.