Рабство: перезавантаження. Теоретично особистої залежності немає вже майже століття, фактично - змушування до праці й торгівля людьми нині чи не найгостріша проблема. Які вони - сучасні невільники, та що робити, щоб не потрапити в кабалу, дізнавалася Олена Ткаченко.

Не господарювати, не торгувати, не мешкати в місті, та навіть не одружуватись. Українці-кріпаки хоч не були рабами, а прав не мали. Хіба що, свою землю порати, і те, після багатоденної панщини на поміщика. Сто п'ятдесят років тому це скасував Олександр другий своїм маніфестом. Та, фактично, феодальну залежність ліквідували лише після жовтневої революції.

Олександр, постраждалий:

- Не платил ни копейки мне. Просто использовал, как рабсилу. Издевался. Надсмотр надо мной. И били, и тушили сигарету на грудях, все было.

А це наші дні, і наш співвітчизник. Він наймитував в односельця два місяці - веранду будував. Планував заробити дві тисячі гривень. Натомість діставав стусанів, харчувався помиями, жив у коморі і таки робив з ранку до ночі.

Олександр, постраждалий:

- Вот курточка под голову, подушки не было, и здесь спал, здесь удерживался.

Суспільство стає цивілізованішим, а ось кабала, кажуть фахівці, не зникає.

Ганна Антонова, старший фахівець програми Міжнародної організації праці:

- Рабство у сучасному світі - це, можливо, більш актуальна проблема, ніж це було у 19-му столітті, у середніх віках чи у давній Греції.

За таке, хіба що, нині карають. Приміром, в українському законодавстві за змушування до праці можуть посадовити років на п'ять. Не лякає це ділків - торгувати живим товаром вигідно. Тим більше, є попит і є пропонування. Ці чотирнадцятеро китайців приїхали в Україну заробляти гроші - п'ять доларів за годину. Та зі столичного аеропорту Бориспіль вони потрапили одразу в неволю.

Олександр Середюк, заступник керівника управління ГУ МВС України в Київській області:

- Жили в вагончике, условия были очень плохие. Практически, они ничего не кушали, зарплату они не получали. Фактически, труд их был использован.

Це такий собі виняток із правил, бо ж частіше в халепу вскакують українці за кордоном. Чимало жінок, приміром, потрапляє в сексуальне рабство.

Ганна Антонова, старший фахівець програми Міжнародної організації праці:

- Людина не має жодного вибору, свободу пересування, вона отримує мало з того, що вона заробляє.

Фахівці взагалі радять не їхати навмання закордон, особливо якщо це запропонувала стороння особа. Спочатку вивчіть країну, її закони й майбутнього роботодавця.

Юрій Курило, віце-президент Всеукраїнського об'єднання солідарності трудівників:

- Перевірити, що це за організація, що це за фірма, чи вона зареєстрована, чи вона сплачує податки, і тоді вже з нею можна мати якість контакти. Нікому не віддавати свого паспорта, тому що якщо людина стратила свій паспорт, особливо за кордоном, то вважайте, що це вже є дуже серйозна проблема.

Це саме стосується й України. Адже стати невільником, як показує практика, можна й на Батьківщині.