Добровільне сирітство. На Одещині 17-річний хлопець позбавив рідну неньку материнських прав. Три роки судової тяганини пережила жінка за те, що 6 років не навідувалася до сина.

Сім років тому батьки Віктора розлучилися. Маленького школяра мати залишила в бабусі. А як переїхала до Києва, забула про сина на кілька місяців. Коли ж з'явилася по нього, хлопчина їхати з мамою не захотів. Тривалий час жив разом з татом і бабусею. Батько підлітка подав на аліменти, тож колишня дружина справно сплачувала 60 гривень на місяць. Потому, як чоловік потрапив за ґрати, бабуся з онуком опинились у скруті.

Валентина Фаб'як, мешканка с. Салганів:

- Никакого участия, никакой помощи, понимаете? Пару раз пришла в школу з пустыми руками, так, говорить. И в 2008 году нам подсказали органы власти, что подавайте в суд. И вот с 2008 года началась эта тяжба.

Коли Вікторові виповнилося 14-ть, він подав на матір до суду.

Віктор Олейниченко, виграв суд у матері:

- Потому что за 6 лет мама не интересовалась мной, не звонила. Вначале, вот, 5 лет тому назад один раз поздравила с Днем рождения, и всё. Можно посчитать, сколько я ее не вижу в лицо - это 2 года, потому что на судах только за 2 года не вижу, потому что она отдала все свои интересы представлять адвокату, только адвоката вижу.

Жінка і досі відстоює своє право називатися матір'ю хлопця. Уже три роки оскаржує рішення Феміди, пише апеляції. Тим часом, позбавлення неньки батьківських прав 17-річному Вікторові неабияк допомогло.

Віктор Олейниченко, виграв суд у матері:

- На месяц 300 гривен мне хватает с головой. А если б не было этого решения суда, не было бы этой помощи. Это первый аспект. Потом - повышенная стипендия, то есть, в 3 раза. Мои одногруппники получают до 600, это не повышенная, а я получаю 1600, и она растет с каждым разом. И небольшая тысяча - по-моему, социальная помощь.

В органах опіки кажуть: вперше зіткнулися з ситуацією, коли дитина сама позбавила батьківських прав рідну матір. Та припускають, що тепер активніше боротися за свої права стануть й інші діти.

Людмила Швирьова, керівник управління у справах дітей Одеської області:

- Очень хорошо, если дети сами не будут молчать, говорить о каких-то случаях. Почему, потому что не каждый ребенок осмелится и может не дойти до такой стадии и подать в суд, а прийти рассказать о ситуации, которая есть в семье. Часто соответствующие органы, и мы в том числе, не знаем о насилии в семье. Не обязательно физическом, психологическим, экономическим. И люди окружающие молчат, а ребенок в это время страдает.

Тепер Віктор має право на пільговий вступ до вишу і безкоштовний гуртожиток. Чому наважився на такий сміливий крок, пояснює просто: дуже ображений на матір, в якої нова родина.