Армія - це не страшно. Військові переконують у цьому харківських школярів: дають їм у руки справжню зброю та пускають до реального танку. Разом із учнями до військової частини потрапила й Ганна Силаєва.

Військовик (розповідає учням):

- Перед вами, слева-справа от меня находится машина, боевая единица - танк "64-Б". Машина предназначена для уничтожения тяжело бронированных, легко бронированных целей противника, живой силы противника, низколетающих целей, дотов, укреплений противника.

Про танк юнаки слухають уважно, хоча набагато цікавіше на нього залізти, зазирнути всередину, посидіти на місці механіка-водія.

Школяр:

- Ну, как я понял, это… тот, кто руководит движением танка. Правда, возможно, я ошибаюсь.

Школи бідують, і викладачі змушені готувати майбутніх вояків буквально на пальцях. Тож учням влаштовують екскурсії до армії, аби показати справжню зброю.

Олександр Щиковський, керівник відділення районного військового комісаріату:

- Знання - дають. Макетів немає, зброї. Відсутня. Ми стараємось організувать екскурсії, щоб показать види зброї, які є на озброєнні. Періодично організовуємо стрільби для них, щоб у них появилась цікавість якась.

У цій військовій частині юнакам демонструють роботу кінологів, вправи зі зброєю та спецтехніку. Це - внутрішні війська. Тому й техніка така - для конвоювання арештантів. І собаки з навичками наглядачів. Олександр служить разом зі своєю вівчаркою, дворічним Блейдом. Термін добігає кінця, і Сашко розмірковує, куди піти далі.

Олександр Горєлов солдат:

- Для собаки больше чтоб условие было, чтоб с собакой дальше службу проходить. Есть вариант - остаться на контракт. А еще куда-нибудь думаю со своей собакой пойти на таможню, или в какие-то погранвойска.

Саме вправи із собаками справляють найбільше враження на школярів. Ефектно, кажуть хлопці, але не настільки, щоб служба в армії стала привабливішою.

Максим Бражнік, одинадцятикласник:

- Не хочу таких вопросов. И в армию не хочу.