Довічно ув'язнений із Вінниччини став найліпшим тюремний поетом Європи. Півсотні арештантів трьох країн змагалися в аматорському конкурсі, що відбувався в польському місті Красниставі. А переміг українець.

На волі Ярослав Буценко мав любов та успіх. Покохав столичну бізнесвумен. Жили разом не один рік. Жінка його утримувала. Але цього виявилося чоловікові замало. Ярославу закортіло, щоб дружина купила йому квартиру в Києві й авто. За невиконання примхи він помстився тим, що вбив кохану та її сина. Суд виніс вирок - довічне ув’язнення. Відтоді вбивця сидить у Ладижині і складає вірші про каяття.

Ярослав Буценко, засуджений (читає вірш):

- "Ніщо мене вже більше не розбудить,

Ніщо вже не приспить і не засне.

Хіба що, новий день.

Який? В якому?

І далі пісня чується велична,

Мене мої все ще чекають вдома".

Ось за цей вірш довічно ув'язнений і отримав визнання європейських суддів. Арештанти оспівують у своїх творах пристрасне кохання, пишуть комедії, сповнені чорного гумору, і трагедії. Ярослав Буценко запропонував особливий погляд на світ. Він уже склав більше двохсот віршів. Лірику називає своїм захопленням.

Ярослав Буценко, засуджений:

- Розраховувати на перемогу, на перше місце, я, звичайно, не міг, і це для мене було великим подарунком.

У камері три на чотири метри, що стала для Буценка домівкою, вміщаються стіл, ліжко, телевізор і душова. На полиці - власні вірші, та вірші улюбленого поета - Сергія Єсеніна. Всюди книжки, журнали, знімки визнаних письменників та поетів і художні полотна лише українських художників. Такий собі творчий безлад. Сам засуджений каже: писати для нього те саме, що дихати. Після перемоги в конкурсі залюбки дає майстер класи співкамерникові.

Олександр Рижаков, співкамерник:

- Мне пришло тоже так, поэзия, знаете. Сидишь, и оно - раз! Приходит озарение, или его как-то. О любви у меня хорошая тематика, о природе тоже есть, об искусстве.

У Ладижинській колонії суворого режиму 600 засуджених за скоєння тяжких злочинів. Щодесятий із них довічник. Творчість у закладі підтримує.

Віталій Усенко, керівник Ладижинської виправної колонії №39:

- Я скажу, от таких людей меньше проблем. Просто они, как говорится, занимаются поэзией, стихами, некоторые пишут рассказы. То есть, у них голова, не думают о плохом, что где, как-то запрет какой-то заиметь, либо что-то нарушать, распорядок дня, так, как вы сами понимаете, ограничения у них больше, чем у остальных осужденных.

У планах Ярослава Буценка - надрукувати добірку власних віршів. Ув'язнений поки що не знає, скільки це коштуватиме, але в департаменті виконання покарань обіцяють допомогти.