У центрі столиці запрацював завод. Сміттєспалювальний. Відкрили його таємно, ніхто з мешканців району про новобудову навіть не чув. Де саме стоїть підприємство - дізнавалася Марина Борисполець.

Марина Борисполець, кореспондент:

- Новий сміттєспалювальний завод у центрі столиці, прямо тут, на території залізничного депо. Звідси до житлових будинків усього двісті метрів.

Що в серці Києва постало сміттєспалювальне підприємство - відкриття для більшості містян. Керівництво Південно-західної залізниці, на території якої й розташована споруда, вирішило про це не сповіщати. Громадських слухань, судячи з усього, теж не було, бо й майже ніхто з мешканців вулиці Уманської, яка за 200-і метрів від новобудови, про неї не чув.

Георгій, мешканець м. Києва:

-  Ви знаєте щось про сміттєспалювальний завод?

- Ні...нічого не знаю. Тут, во-первых отстой поездов, тут по утрам, бывает, запах угля горелого стоит. Тут все к этому привыкли, а завод - так этого никто не знает вообще.

Мешканка м. Києва:

- Ви мешкаєте на вулиці Уманській? Ви знаєте, що тут завод побудували?

- Где? Тут? Нет, ничего вообще не знаем.

Маляті Ольги лише десять місяців. Вона одна з не багатьох, хто чув про сміттєспалювальний завод. Жінку шокує таке сусідство, каже, тепер навіть страшно гуляти з дитиною у своєму районі. Певна: завод треба закрити.

Ольга, мешканка м. Києва:

- Недавно подходила девушка, которая собирала подписи против того, чтоб закрыли этот завод. А сама я просто не знаю даже, куда обращаться.

Наша знімальна група вирішила подивитися на нове сміттєспалювальне підприємство. Утім, на територію нас не пустили охоронці.

Охоронець:

- Вы можете на территорию пройти? Вы можете без камеры...

- А чому з камерою не можна?

- Бо це режимний об’єкт, зйомка тут заборонена. Наглость - друге счастья, да? Вам, наверное, по-приколу над людьми знущаться? Ми росказуем, які ми умні, і будем в наглу снимать. В мене одне прохання: якщо ви вже знімаете, дак не вирізайте те, що я вам казав.

- З матами?

- Та можете "пі" своє вставити хоть после кожного слова, як ви обично це робите.

Трохи про завод журналістам розповіли екологи. Кажуть, він може переробляти близько трьох тисяч тон сміття на рік. Це - пластикові пляшки, биті скляні, пакети, залишки їжі - непотріб, який лишається від пасажирів у потягах. Екологи б’ють на сполох. Кажуть, такі об'єкти можна будувати лише за межами міста.

Володимир Борейко, еколог:

- Проблема в том, что нормы ПДК разрабатывались в конце прошлого столетия, не было такого количества пластиковых бутылок, поэтому на них нет норм, не было ламп долгого горения, поэтому если даже нормы ПДК у них в порядке, они буду выбрасывать огромное количество веществ, загрязняющих атмосферу, на которые нормы не разработаны.

Сусідство зі сміттєспалювальним заводом киянам може коштувати занадто дорого. Шкідливі речовини, які підприємство викидає в атмосферу, надто небезпечні для дітей і пенсіонерів.

Володимир Борейко, еколог:

- Сжигание пластиковых бутылок - это очень опасная вещь. Это не листва, это не древесина, это пластик, он выбрасывает огромное количество канцерогенных веществ. Это онкологические болезни и прямая дорога на кладбище.

Екологи звернулися до прокуратури з проханням перевірити дозвільні документи на зведення заводу. А наша програма, своєю чергою, надіслала листа керівникові південно-західної залізниці. Відповіді ми поки що не отримали. Утім, "Свідок" і далі стежитиме за перебігом подій довкола новобудови.