Майже дві тисячі тварин мешкають у притулку за Вишгородом, що на Київщині. Там доглядають збитих, стріляних, катованих собак і кішок. Ласка їх оживила. Вдячних чотирилапих бачили наші кореспонденти.

Олена Ткаченко, кореспондентка:

- 1,5 тисячі собак та двісті кішок. Такий собі тваринний дім на Київщині. Це чи не найчисленніший притулок для волохатих безхатченків.

Гостям тут раді. Та інстинктів не здолати: гавкання чути зусібіч.

Чи не в кожного годованця своя сумна історія. Приміром, покруч середньо азійської вівчарки Барсик і досі людей остерігається.

Тимур, працівник притулку для тварин:

- Привет! Это он просто дрожит.

Ще б пак - його привезли сюди зі зламаними лапою і крижами. А все тіло було у дробі.

Тимур, працівник притулку для тварин:

- Барсика мы нашли на трассе, его, наверное, кто-то пострелял, потому что в нем было большое количество пуль. 24 в нем, все-таки, осталось.

Рекса ж привіз сам господар. Працівникам притулку висунув ультиматум: забирайте, а то пристрілю.

Тимур, працівник притулку для тварин:

- Рекс, ну иди ко мне, иди сюда.

Забрали. Й не жалкують. Віддячує пес за це любов'ю.

Тимур, працівник притулку для тварин:

- Ай, ты моя умница!

З цього собаки теж знущалися. Тож алабай Батур спочатку був лютим. Після хвороби ж таки потягся до людей.

Тимур, працівник притулку для тварин:

- Вот это его друзья. Но так как он старый и неуклюжий, они с ними иногда ссорятся, потому что он на них наступает.

Чимало у притулку і "двортер'єрів". Багатьох із них рятували після ДТП.

Тимур, працівник притулку для тварин:

- Вот видите - у нее лапки нет. Ласточка, ой ты…

Нелегка доля і в більшості котів. Їх били, виганяли на мороз. А чимало потрапили сюди, коли господарі померли.

Тимур, працівник притулку для тварин:

- У нас есть и породистые, и не породистые.

Чи не кожну тварину тут намагаються доглядати індивідуально. Спершу, коли годованцеві виповнюється сім місяців, стерилізують. Якщо потрібно - лікують. Намагаються й годувати різноманітно.

Олександра Мезинова, директорка притулку для тварин:

- Животные, которые попали сюда, такие несчастные! Кого вешали, с пробитыми головами, с оторванными лапами, ну еще устраивать им - или будешь голодный, или ешь эту кашу, ну, у меня просто нет совести.

Олександра Вікторівна очолює притулок уже десять років. Вчилася на керівницю академічного хору. Душа ж прагнула рятувати тварин. Усе гаразд, та тільки однодумців дедалі менше. І грошей бракує.

Олександра Мезинова, директорка притулку для тварин:

- У нас очень сложно с кормами, с рабочими, с медикаментами, с ветобслуживанием.

А тут ще й виселити мають. Цю територію неподалік хутора Петрівського вони винаймають. Їм навіть є куди переїхати - до подарованого спонсором корівника. Та це теоретично.

Тимур, працівник притулку для тварин:

- Вот это наше новое здание, куда мы, собственно, хотим переезжать.

Притичина в тім, що кілька років не можуть переоформити землю. Та й ремонт будівлі не посувається. Надто великі то кошти.

Олександра Мезинова, директорка притулку для тварин:

- Здание очень большое - 1900 квадратов, но мы туда уже не влезаем, потому что здание мы покупали, когда нас было втрое меньше.

Вони наче й відмовляються ще тварин брати. Та напризволяще неборак усе одно не кинуть. Тож звертаються до небайдужих: допоможіть чотирилапим безхатченкам.

Олена Ткаченко, Ігор Молчанов.