В Україні більшає безпліддя. Проте розвиваються допоміжні репродуктивні технології. Ось тільки користуються з них, здебільшого, чужоземці. Бо те, що у світі коштує десятки тисяч доларів, тут - у рази дешевше.

Олена Ткаченко, кореспондентка:

- Нинішній ринок нерідко дивує пропонуванням. Купити-продати можна будь-що. Та цього товару на базарі не знайти. Він потребує конфіденційності та стерильних умов. В ятках біоматеріалу не зберегти.

Безпліддя косить український народ.

Ірина Чибісова, головний спеціаліст відділу акушерсько-гінекологічної допомоги Департаменту материнства, дитинства та санаторного забезпечення Міністерства охорони здоров'я України:

- Майже кожна п’ята пара в Україні безплідна.

Вагітності ж це не завада. Дедалі популярнішими стають допоміжні репродуктивні технології. Подружжю пропонують екстракорпоральне запліднення власним біоматеріалом. Якщо це не діє, звертаються до донорів.

Алла Корнацька, завідувачка відділу Інституту педіатрії, акушерства та гінекології:

- Я думаю, що це питання ніколи не стояло. Якщо потрібна донорська яйцеклітина, завжди в лабораторіях має цей банк донорських клітин.

І охочих поділитися ооцитами чимало. Ось тільки підходять не всі.

Людмила Смагина, директорка агенції з супроводу допоміжних репродуктивних технологій:

- Чтобы в роду не было генетических заболеваний, вплоть до троюродной бабушки, как говориться, соматическое здоровье, психическое, справка, что ни на каком учете мы не стоим, также они проходят беседу с психологом.

А ще - щоб молода була й мамою. Жінки масово в донорки записуються. На ризики не зважають. Найбільший з них - пошкодження яєчника.

Оксана Українець, лікар-гінеколог:

- Через переднюю брюшную стенку специальным аппаратом делается прокол, через этот прокол забирается яйцеклетка.

Щоб узяти якнайбільше цього матеріалу, жінку ще й гормонами напихають. Від того - також небезпека.

Оксана Українець, лікар-гінеколог:

- Синдром гиперстимуляции яичников, он бывает в разной степени, и если это тяжелая степень, то это может угрожать жизни женщины, очень часто бывают кровотечения.

Донори не лякаються, бо прагнуть грошей. За порцію яйцеклітин платять від трьох з половиною тисяч гривень. І роблять це тільки приватні клініки.

Алла Корнацька, завідувачка відділу Інституту педіатрії, акушерства та гінекології:

- Державної структури по ектракорпоральному в Україні немає.

Клієнтів аж надто. Україну вже називають новим центром репродуктивного туризму. Головно через лояльне законодавство.

Едуард Багіров, правозахисник:

- Каких-либо запретов на заключение договора между субъектом, мужчиной и женщиной, женщиной-женщиной об отборе этой яйцеклетки, транспортировке в любою точку планеты земля - нет.

У більшості західних країн донорство або заборонене, або непопулярне. Бо, батьки потім зобов'язані повнолітній дитині розповісти все про біологічну матусю. В Україні ж це конфіденційно. І недорого.

Віктор Зінченко, завідувач відділу приватної клініки:

- Оплодотворения в пробирке, ин витро - это стоит 26 тысяч 100 гривен на сегодняшний день, включая медикаменты.

Людмила Смагина, директорка агенції з супроводу допоміжних репродуктивних технологій:

- Ну, вот представьте, ЕКО в США - 50 тысяч долларов.

В агенції з супроводу репродуктивних технологій стверджують: популярними стають й українські сурогатні мами. З 2004-го їхніх послуг закони не обмежують. Чужоземці від того тільки в захваті. Співвітчизники ж ще не готові.

Людмила Смагина, директорка агенції з супроводу допоміжних репродуктивних технологій:

- Что касается иностранных граждан - спрос очень повышен. Среди украинских граждан пока являются, я бы не назвала их достаточно популярными, это занимает где-то 1% от всех остальных репродуктивных программ. Менталитет, да.

Українки ж не проти заробити тисяч п'ятнадцять доларів. Тож оголошень від охочих надати свої черева в Інтернеті купа. Та й тут - суворий фейсконтроль: до тридцяти чотирьох років, зі своїми дітьми, без шкідливих звичок, фізично й морально здорова. На період вагітності сурмама живе за договором.

Едуард Багіров, правозахисник:

- Где мама должна обслуживаться, какие должны быть компенсации за ее не полученную ЗП, что она должна выполнять требования врачей и ряд других вещей, в том числе, отказ от ребенка.

Цей ризик наче незначний. Сурогатній мамі то невигідно. Бо й дитина біологічно не її:

Оксана Українець, лікар-гінеколог:

- Муж и жена, у которых берутся половые клетки, оплодотворяются в пробирке и подсаживаются суррогатной матери.

Та й усі гроші повернути треба буде. Фахівці кажуть: в Україні неньки на замовлення завжди дітей віддавали. Не вдасться й купити малюка як сурогатного.

Людмила Смагина, директорка агенції з супроводу допоміжних репродуктивних технологій:

- Обязательным тестом является тест на генетическое родство. Кроме того, у нас есть справки о ЕКО, о том, что такого-то числа клетки такой-то пары были имплантированы в организм такой-то женщины.

Реєструють таку дитину, як і всіх, у РАГСі. Тільки записують у книзі і біологічних батьків, і носійку-матусю. На тому її послуги закінчуються. Вона може шукати інших клієнтів.