4-місячне немовля загубила, а старшеньких донечок на три дні кинула без їжі - так гуляла жителька села Кошар, що на Сумщині. Похмелялася матуся вже в порожній хаті - дітей забрали до притулку. Репортаж Оксани Москаленко.

Євген Хрокало, керівник відділу Конотопського МВ міліції:

- Всі шоковані даним випадком, з ким не спілкуємося... Такого ще не було у нас.

Мати Настусі їхала в сусіднє село відзначати день народження. Немовля взяла з собою. Свято затяглося на 3 дні, але жіночка не нагулялася. Ще й у райцентрі вирішила продовжити пиятику. Що було далі з донечкою - невідомо.

Сусідка:

- Таня з якоюсь етой... І впало це дитятко. І бабка каже: "Аби не я, воно б і вбилося тут".

Усі фігуранти історії - гості ось цієї квартири, де нам не відчиняють. Сусіди ж кажуть: за зачиненими дверима, радше, кишло.

Мешканка м. Конотопа:

- Я захожу - дверь открыта, никого нет дома. И на кровати лежит ребенок, плачет. Мені жалко, як я могу кинуть, щоб дитина орала.

Отак і забрала чужу дитину з чужої хати. Це - версія для журналістів. Знайомим дівчина розповіла, що Настю їй просто посеред вулиці тицьнула мати.

Тетяна, мешканка м. Конотопа:

- А почему, говорю, Светин ребенок у тебя? "Она оставила и пошла". Я когда зашла, обнаружила ее дома, Свету эту. Я ее не могла разбудить, я ее не разбудила.

Виходить, мати в загадковій квартирі таки знайшлася. Кажуть, жінці часто дорікали, що дітей не доглядає. Надто побивалася дівчина, до рук якої й потрапила Настуся. Вона вже несла немовля до себе додому, але перестріли знайомі й не дозволили. У сусідній аптеці малій зварили кашу, викликали швидку.

Євген Хрокало, керівник відділу Конотопського МВ міліції:

- Коли мама протверезіла, каже: "Тут немає нічого такого, я не винувата". Ми гуляли на квартирі - і знайома забрала дитину і вийшла з нею.

Поки пиячила, в рідному селі на неї чекали ще дві донечки - 4-класниці.

Євген Хрокало, керівник відділу Конотопського МВ міліції:

- Троє днів жили в селі без нікого. Самі одівалися, самі годувалися... Це добре, що там працює дитячий табір при школі, що діти могли піти поїсти.

Тепер Оля і Анжеліка у притулку. Сумують і за мамою, і за малою сестричкою.

Сестра Насті:

- Хочеться піти в лікарню на Настю подивиться, але нельзя. Я дивлюся за Настею, перевдягаю її, коли треба. Коли надворі катаємо.

Поспілкуватися з самою матусею нам не вдалося - постійної адреси в Конотопі немає, телефон вимкнений. Певно, готується до нового життя: за 90 днів жінка має довести, що гідна бути матір'ю.

Оксана Москаленко, Олександр Федчун, Сумщина, НТН.