Про життя за ґратами наступний сюжет. В Україні серйозно беруться за дитячу злочинність. За спостереженнями фахівців, малі бандити повертаються до в'язниці через побутові проблеми на волі та вороже ставлення суспільства. Тож у тяжке життя неповнолітніх в’язнів обіцяють пролити побільше світла.

Перед державою та законом ці діти - злочинці. Злодії, розбійники і навіть убивці. Сісти за ґрати в Україні можна з чотирнадцяти - за особливо тяжкі злочини. У виправних колоніях сьогодні перебувають півтори тисячі дітей. Ще тисяча у слідчих ізоляторах. За офіційною статистикою, більшість засуджених неповнолітніх - з неповноцінних та бідних родин.

Микола Ільтяй, в.о. голови Державного департаменту України з питань виконання покарань:

- Кожен четвертий з них до засудження не працював і не вчився. Більше половини не мали повноцінної опіки, значна частина - сироти. 57% засуджених раніше приволікалися до відповідальності.

Та для цієї молоді повертатися знову в колонію - не єдиний варіант. Після звільнення кожен з неповнолітніх може бути корисним для суспільства. У цьому переконують фахівці.

Юрій Луценко, виконавчий директор організації захисту прав дітей:

- Ми працюємо зі свідомістю дитини, тому що усвідомлення своїх дій і вчинків призводить до того, що вони не повторюються.

Борис сів за ґрати за вбивство. До ув'язнення займався спортом. Гріх на душу взяв через перше кохання. Побився з іншим хлопцем. Каже, іншого виходу тоді не бачив. Про свій вчинок шкодує.

Борис, ув'язнений:

- Людина не має право в когось забирати чиєсь життя. Не вона давала, не їй забирати.

На думку психологів та захисників прав дітей, шанс на інше життя мають навіть такі, як Борис.

Людмила Слободян, вчителька Прилуцької виправної колонії:

- Для мене вони - діти. Незважаючи на то, що вони скоїли злочин. Для когось вони - злочинці. А для нас вони діти. Поряд зі мною пройшло багато дітей. У кожного своя доля. Є серед вихованців і вчителі, і лікарі, і юристи.

Перевиховання неповнолітніх злочинців триває увесь час. Діти вчаться в школі, і навіть можуть отримати професійну освіту. В'язень-студент технікуму чи навіть інституту - для країни вже давно не новина. Та як свідчить практика, молода людина може повернутися звідки вийшла - знову. Часто через байдужість власної родини.

Євгенія Павлова, керівник організації захисту прав дітей:

- Коли батько не хоче приймати сина в сім'ю, бо той відсидів, а всі решта дітей гарні. Він не думає, що він причетний до того, до долі сина. Іноді люди не хочуть розуміти того, що дитина, відсидівши в колонії, вона спокутувала провину і має право на інший шанс.

Допомогти адаптуватися колишнім в'язням на волі вирішили правозахисники разом з департаментом виконання покарань. Доклали зусиль у розробці нової програми реабілітації і фахівці з Нідерландів. За задумом, кожен з ув'язнених зможе постійно спілкуватися з психологом та отримувати допомогу під час перших кроків життя на волі.

Юрій Луценко, виконавчий директор організації з захисту прав дітей:

- Отримання паспорту, пошук місця проживання, пошук навчального закладу, в якому б дитина хотіла вчитися. І вже потім, відповідно до цих проблем, ми формуємо команду фахівців, які дозволять вирішити ці питання.

З такою допомогою експерти сподіваються суттєво знизити відсоток юних рецидивістів. Та прогнозувати, чи матиме реальний результат така підтримка, фахівці не беруться. Потрібен час.

Тарас Білаш, Аркадій Моос, Володимир Паутов. НТН.