Яке воно - життя на курорті? Поблизу Куяльницького лиману сім'я, в якій п'ятеро дітей, живе без води, тепла й газу. Багатодітна мати віддавна сподівається на відселення з аварійного будинку, але на її прохання влада не зважає.

Галина - мати-одиначка. З п’ятьма малюками мешкає в гуртожитку. Каже, щодня - як на пороховій бочці: боїться зсуву ґрунту. За вікном - Жевахова гора, котра щомиті може обвалитися.

Галина Черниш, мешканка м. Одеси:

- Получается, прописывали тут нас. Прописали в том доме, а здесь с рождения живем. А сейчас такая ситуация, что дом валится, и нас перепрописывать в этот дом не хотят. Отказываются, говорят в суд подавать. Не знаю, чего боятся - или чтоб дом завалился. На улице можно вообще остаться.

Благеньке житло тріщить по шитому, щодня тріскають стіни, вилітають шибки. Всередині - жодних умов. Опалення тут немає років 15, воду дають у певні години.

Галина Черниш, мешканка м. Одеси:

- Ни условий, ни воды, зимой света не было. Ни обогрева, все сырость. Да еще этот дом, эта гора. Детям вот, сами видите, позаниматься, поиграться… Вообще, никаких условий в этой жизни.

Статус аварійного будинок на березі лиману має років 50. Минулого століття помешкання в таких гуртожитках надавали працівникам санаторію Куяльник. Декотрим поталанило, отримати нові квартири. Та багатодітну матір до переліків відселенців, чомусь, не внесли.

Олена Черниш, мешканка м. Одеси:

- А нас, получается, что прописаны: дом 30, корпус 4, проживаем - дом 18, корпус 4. Дом №30 расселен 6 лет назад. Нас не внесли в списки, сказали - не положено, отселяют, кто по факту там проживает. А у нас здесь у многих в Куяльнике неправильные прописки. Живет там, прописан там.

Керівництво санаторію підтверджує: плутанина з адресами виникла дуже давно. Та головний лікар розводить руками: коштів на відселення людей не мають ні заклад, ні місто.

Микола Тищук, головний лікар санатолію:

- Відселення санаторій здійснити не може. Місто, як ви знаєте, теж має багато проблемних будівель, ми зверталися неодноразово. Це питання також не вирішується. Не знаю, яким чином, в які терміни буде вирішуватись конкретно це питання, саме цієї родини. Там є ще небезпека зсуву.

Про небезпечність гуртожитків добре знає місцева влада. МНС-івці не раз закликали мешканців покинути ці будівлі. Та не можуть зарадити таким, як Галина. Родині виїхати нікуди, тож мусить виживати тут.

Галина Черниш, мешканка м. Одеси:

- Бывает такое, что нету детям денег на дорогу. Дети в школу не ходят - и все. Так там еще картошка, такое, покупаем, супчики… В основном, много дорога съедает. Лекарства покупаешь - и все.  Потому что здесь даже поиграться негде. Младшие дети меня постоянно будят. А мне в школу вставать в 6 часов каждый день. И в школу долго добираться.

Найменший хлопчик у сім'ї - інвалід, якому треба робити операцію. Та взяти грошей на лікування матері ніде. Тепер жінка остерігається весняного тепла. Адже від натиску гори й повеней напівзруйнована будівля може не встояти.

З Одеси - Оксана Піднебесна, Влад Величко, НТН.