 |
  |
Світлана Валківська працює у кафе, живе у п’яти хвилинах ходи. Того вечора поверталася додому близько опівночі. Пригадує: трьох дівчат побачила здалеку, але не налякалась, навпаки.
Світлана Валківська, постраждала: «Слышу – девчонки, молодые голоса, ну, чуть выпивши, ну, ругаются между собой. Наоборот – не страшно, рядом с девочками иду. Они разыграли сценку, будто они поругались. Одна пошла впереди меня. А двое шли сзади».
Напад був зухвалим, - розповідає Світлана. Дівчата нічого не казали - мовчки били та віднімали сумку. Виручили сто гривень, мобільний телефон, коштовну косметику та парфуми.
Міліція знайшла і затримала нападниць вже за декілька хвилин. Вони навіть не ховалися. Тут же, неподалік, ділили награбоване. Світлана в той вечір була їхньою третьою жертвою.
Іван Пшонка, старший дільничний інспектор Дзержинського РВ міліції м. Харкова: «Они специально выбирали одиноких прохожих девушек, женщин, которые не могли им оказать сопротивление. Абсолютно все равно им было. Вышли забрать у кого-нибудь что-нибудь. Не преследовав какую-либо цель, какое-то дорогое имущество или еще что-нибудь. Абсолютно все равно. Очень дерзкие, наглые».
Капітан Пшонка дещо розгублений. Начебто, і злочин розкритий, і речові докази є. Але задоволення дільничний інспектор не відчуває. Каже: надто нахабно поводяться дівчата - не шкодують і не бояться покарання.
Хоча загрожує їм за грабіж до шести років ув’язнення.